Четвер 19 Жовтень 2017, 08:33

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

ЕКСТРЕМІЗМ В УКРАЇНІ. ПРОЯВИ, ВПЛИВИ ТА ЗАГРОЗИ. ВЕРЕСЕНЬ-ЖОВТЕНЬ 2017 РОКУ. АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА

06.10.2017

Вересень став одним із найнасиченіших місяців року. Йдеться як про зовнішні екстреми, так і про внутрішньоукраїнські, які достатньо часто змінювали інформаційний порядок денного. Натомість ситуація на лінії зіткнення на Донбасі характеризувалась подальшою деескалацію.

Міжнародна ситуація

У вересні активізувались як загрози для Західного світу, які не мають прямого відношення до російської агресії, так і внутрішні російські проблеми, пов’язані з екстремізмом, – телефонне мінування та конфлікт між консерваторами та ультраконсерваторами в партії влади.

Щодо вибуху в Лондонському метро, то він говорить про повернення до тактики використання нелегальних засобів – вибухівки. А це свідчить про наявність каналів для постачання (виготовлення) вибухівки або – лабораторій з її виготовлення. Що є викликом для спецслужб, які виявились неспроможними здійснити контроль пересування нелегальних засобів.

Не в останню чергу, застосування вибухівки під час теракту спричинено ефектом звикання до подібних терактів та необхідністю зміни стратегії – для збільшення інформаційного впливу. Теракт, щоб мати інформаційний ефект (а це головне завдання терористів, а не кількість жертв) має бути особливим.

Ісламська Держава намагається перенести протистояння із Близького Сходу в Європу або – на Західний світ у цілому, викликати зворотну реакцію – помсту мусульманам. І тим самим, перетворивши конфлікт з військового на Сході у побутовий в Європі. Частково ісламісти своїх цілей досягли – уже улітку були факти «вендети» з боку європейців щодо мусульман.

Теракти у Марселі та Едмонтоні, найімовірніше, були пов’язані між собою хоча б тим, що відбулись в один день та – зі застосуванням аналогічного типу нападу. Імовірно, це – сигнал, який означає не стільки відсутність територіальної зосередженості бойовиків Ісламської Держави (ІД), скільки – її готовність нанести удари у декількох місцях одночасно.

Водночас, ІД в інформаційному супроводженні своїх терактів дещо прорахувались, оскільки розголос від терактів не набув задуманого розповсюдження на фоні референдуму в Каталонії (дата якого була відома заздалегідь). З огляду на стратегічний прорахунок (неврахування інших значимих для світу подій), це може говорити про певні панічні настрої у керівництві ІД, які не дозволяють системно прораховувати атаки. Симптоматично, що після масових розстрілів у США, ІД взяла відповідальність на себе за цей злочин. Хоча поліція не схиляється до цього варіанту. Що знову ж таки може стверджувати про певну втрату впливу цієї терористичної організації.

КНДР продовжує випробування навіть після санкцій ООН. Постійний представник КНДР при ООН Хан Те Сон підтвердив, що Північна Корея успішно провела шосте та найбільше випробування ядерної бомби. У той же час, офіційні представники КНДР заявляють, що їх сигнали спрямовуються виключно США,нікому більше.

У той же час, на початку вересня світова увага переключилась із загроз від КНДР на М’янму, де відбулась різанина між буддистами та мусульманами. Особливістю цього конфлікту стало те, що він набув інформаційного розголосу не за мірою виникнення, а через значний проміжок часу. Уряд М’янми уже кілька місяців проводив силову операцію проти рохінджа. Тому можна стверджувати про штучність актуалізації цієї теми саме зараз.

По-перше, не варто виключати, що проблема релігійного протистояння – це засіб переключення уваги з проблем мусульман Європи на проблеми мусульман у інших країнах. Фактично, це може бути однією зі спроб перенесення екстремістської активності радикальних ісламістів на незахідні країни.

Друге – конфлікт у М’янмі негативно впливає на економічні інтереси Китаю – адже близько 8% імпорту газу до Китаю відбувається через М’янму (газопровід відкрито у 2015 році). Фактично, блокування цього газопроводу, що може відбутись через ескалацію протистояння або застосування санкцій, призведе до того, що Китай буде вимушений купувати більше газу у Росії.

Конфлікт у М’янмі привід до загроз Росії. Значна підтримка мусульманської спільноти з боку чеченців та Кадирова, показала, що Росія не може однозначно висловити своє ставлення. Оскільки не підтримка буддистів зіграє проти російсько-китайських інтересів. Більше того, складна ситуація може скластись і всередині РФ, якщо б цей конфлікт інформаційно підкріплювався. Зокрема, – формування ненависті між російськими мусульманами та буддистами. Нагадаю, що у Росії три буддистські регіони. І один з них – Калмикія знаходиться на кордоні з мусульманським Дагестаном.

Водночас, у Росії після 10 вересня активізувався так званий «телефонний тероризм». Найімовірніше, він мав цілеспрямований характер, а відповідно – його «замовниками» на думку частини аналітиків міг виступати сам Кремль. Версії до його виникнення декілька:

1. Відвертання уваги від мусульмансько-буддистського конфлікту.

2. Проведення навчань як засіб залякування населення потенційним військовим конфліктом.

Крім того, не варто виключати варіанту інформаційної атаки ззовні – особливо з огляду на те, що винні так і не були «призначені» владою. Саме такі – «телефонні» теракти є засобом дратування населення і призводять до формування недовіри та незадоволення діяльністю спецслужб у населення.

Увагу привертає і масовий розстріл, що відбувся у Лас-Вегасі. Відповідно до досліджень Американської соціологічної асоціації «MassShooters, Firearms, andSocialStrains: AGlobalAnalysisofanExceptionallyAmericanProblem», у США протягом 1966-2012 рр. відбулось 90 масових розстрілів (число загиблих за один епізод – більше 4 осіб). У той час як у світі за цей час – 290. Тобто, 31% від усіх зафіксованих випадків. На другому місці – Філіппіни – «всього» 18 масових розстрілів. На третьому – Росія (15 масових розстрілів). Це не рахуючи терактів та бойових дій.

Причин до такої ситуації у США декілька. З одного боку, відносно вільний доступ до зброї. У США після минулорічного масового розстрілу в Орландо вчергове посилились дискусії щодо суворіших обмежень на продаж зброї. Але 43% американських сімей володіють зброєю. І тому дискусії будуть тривати дуже довго. З одного боку демократи, які підтримують обмеження, з іншого – республіканці, які проти обмежень. Тому – права на зброю це частина американського суспільного диспуту.

Друге – це особливості американського суспільства. Одним із його цінностей є самореалізація і прагнення стати відомим. Якщо цього не відбувається, то людина входить у стан депресії та може помститись суспільству. Четверте – суспільний пресінг. Індивідуалістичне суспільство жорстоке щодо інших. Жорстоке ставлення у школі чи на роботі може призвести до того, що людина «зривається». І виплескує на тих, хто наніс образу. Особливо це стосується дітей – тобто, особистостей з несформованою психікою та неповним прийняттям соціальних норм. Звідси – постійно виникає проблема масових розстрілів у школах.

З важливих подій, пов’язаних з екстремізмом у світі, виокремлюється референдум у Каталонії. Привертає увагу відсутність єдиної реакції щодо відокремлення регіону від Іспанії в українському суспільстві. Це не стільки говорить про потенційну схильність українського суспільства до об’єктивної оцінки, скільки – відсутність розуміння процесів, які відбуваються поза Україною. Саме тому маніпулятивним стало твердження про якісь аналогії між окупацією в Україні та сепаратизмом в Іспанії. І це – дзеркальний показник того, як європейці сприймають проблему Донбасу та Криму.

Це вже була не перша спроба провести референдум у Каталонії. Тому пошук мирних варіантів виходу з кризи з кожним разом ускладнюється, а нереалізовані права каталонців (у тому числі й право на самовизначення) з кожним разом активізуються. Алгоритм активації будь-якого екстремізму (тероризм, війна тощо) – неспроможність реалізації актуальних для багатьох прав в умовах діючої системи. Тобто, чим довше права будуть нереалізовані, тим зростатиме запит на екстремізм як метод їх реалізації.

Важливо й те, що конфлікт у Каталонії – це не протистояння не- чи напівлегальних угруповань проти центру, йдеться про конфлікт між центральною та регіональною владами, який призвів до насильницьких методів. Тобто, в обох випадках – між владами обраними народом.

У вирішенні іспанської проблеми Європейський Союз практично повністю відчужився. Поодинокі заяви про те, що Каталонії доведеться окремо набувати членство у Євросоюзі не сприяли вирішенню проблеми. Таким чином, ЄС не може достатньою мірою вважатись гарантом безпеки навіть для власних країн, у разі виникнення у них відцентрових тенденцій. Для України цей випадок показовим, оскільки ми вважаємо, що Євросоюз відіграватиме вагому роль у гарантуванні української безпеки. Приклад Каталонії та бездіяльності Євросоюзу може призвести до ефекту доміно не лише в Іспанії (де є регіон з яскравішим терористичним минулим – Країна Басків), а на Європейському континенті взагалі. Тим самим, створюючи зону турбулентності у Старому Світі та послаблюючи Євросоюз.

 

Війна на Донбасі

За більшістю показників, вересень став черговим місяцем подальшої деескалації протистояння на Донбасі.

Так, за даними Міноборони у вересні під час виконання бойових завдань загинуло 6 українських воїнів (10 у серпні). Фактично – це найнижчі з зафіксованих показників (аналогічні були лише у січні 2016 року) за час війни.

загиблі таблиця

Кількість поранених українських воїнів на Донбасі зменшилась вдвічі – з 78 у серпні до 34 воїнів у вересні.

поранені

Натомість кількість випадків порушення режиму «тиші» залишилась практично тією самою – 26 у середньому щодня. 790 у вересні та 735 обстрілів (24 щодня) у серпні.

порушення

У вересні питання введення миротворців на Донбас стало розглядатись на міжнародному рівні. 4 вересня Путін заявив, що Росія виступає за запровадження миротворчого контингенту на Сході України.

Технічно ця заява від Кремля стала випередженням ініціативи Президента України. Порошенко анонсував винесення рішення на сесію Генасамблеї ООН, яка мала розпочатись 12 вересня. Тому росіяни запропонували альтернативне рішення для Радбезу, яке буде завідомо на їх користь. Така ініціатива росіян – засіб позиціонування у конфлікті як посередник, а не як учасник, з одного боку, та упереджена дія перед ветуванням української ініціативи – з іншого.

Зрозуміло, що російський варіант рішення про миротворців завідомо не прийнятний для України. Введення їх лише на лінію зіткнення (а не на всю територію, як це планувалось Україною) теоретично може призвести до зменшення числа обстрілів. Але, на практиці миротворці зайдуть на Донбас після реального запровадження режиму припинення вогню. І навіть у такому варіанті, вони значною мірою «узаконять» поділ Україну на контрольовану Києвом і контрольовану Москвою.

Але, важливим є те, що раніше Росія завжди заперечувала необхідність введення миротворців, посилаючись на те, що це не відповідає «мінським угодам». Це може говорити про відкриття «вікна Овертона», тобто – запуску самої ідеї про можливість введення миротворців у громадській думці як росіян, так і окупованих частин України. Щонайменше, акцентуючи увагу останніх на тому, що «республіки» ніколи не стануть частиною Росії.

Опосередковано до проведення військових дій відноситься і проведення Росією спільних з Білоруссю навчань, які викликали панічні загрози щодо можливого вторгнення в Україну. Однак, як і вказувалось нашим Інститутом, реальною загрозою, яка і була реалізованою, стало невідведення частини російських військових з території Білорусі.

 

Окупований Донбас

Основними подіями, що відбулись у вересні на території ОРДЛО, можна вважати теракт у Луганську та замах на «міністра ДНР» Олександра Тімофєєва (Ташкента).

З огляду на особливості цих терактів, їх необхідно розглядати окремо. Щодо підриву пам’ятника у Луганську, то найімовірніше – це справа рук проукраїнського підпілля у Донбасі. Про це говорить те, що теракт відбувся без жертв серед мирного населення та мав своїм об’єктом «республіканські символи». Враховуючи, що це не перший підрив пам’ятника, це може говорити про те, що це цілеспрямована кампанія однієї групи. Сама по собі війна символів є надзвичайно важливою, особливо – коли війна – гібридна.

Війна символів примушує обрати сторону. Підрив пам’ятника, який символізує російське вторгнення, стимулює дискурс у суспільстві та підштовхує жителів окупованих регіонів чіткіше визначатись на чиїй вони стороні. Крім того, це – чіткий сигнал для України про те, що у Луганську є ті, хто чекає на її повернення. Це сигнал важливий для українського суспільства, особливо коли частина українців (уже 12%) відкрито підтримують відокремлення ЛНР та ДНР. Тобто, 12% населення на вільній території вже стали сепаратистами, але – не з боку ОРЛДО, а з боку України. І на жаль, електоральний попит вимагатиме і електоральної пропозиції. І звичайно, це сигнал населенню окупованої Луганщини про те, що спротив можливий.

Щодо замаху на Тімофєєва (Ташкента), то він має зовсім інше значення. Найімовірніша версія – це незадоволення Тімофєєвим з боку або “стародонецьких” – тобто донецької верхівки “часів України”, чий бізнес він періодично віджимав. Тому вони вирішили взяти карт-бланш і якщо не повернути “експропрійоване”, то залякати “міністра”. Або – це розбірки між різними групами російських кураторів у Донецьку. Пару місяців тому схожа ситуація була в “ЛНР”, де в результаті конфлікту інтересів ФСБ та ГРУ РФ було знищено двох “депутатів”. Крім того, внутрішня боротьба активізується шляхом відправлення на «підвал», тих хто стояв у джерел формування «республіки». Зокрема, у вересні було затримано російського політтехнолога, активіста ДНР Романа Манекіна.

А в цілому, Москва (якщо вона не причетна до цього замаху) повинна розуміти, що затишшя на фронті призводить до внутрішньої боротьби серед “владних прошарків” ОРДЛО. І для стримування внутрішнього протистояння, необхідно постійно переорієнтовувати увагу. Тому для Росії може бути декілька варіантів вирішення питання: посилення локальних зіткнень із ЗСУ, теракти всередині “республік” проти мирного населення (нібито з боку укродиверсантів) або – здача “республік” під контроль Україні. З огляду на недопустимість останнього – не виключено, що Росія обиратиме між першими двома.

ДНР у вересні почало перейматись перетоком молоді до України. Зокрема, їх «міносвіти» намагається сформувати думку в населення про те, що дистанційні курси української мови – це намагання «нав’язати націоналістичну ідеологію». Не варто виключати, що крім заяв, колаборанти будуть застосовувати й інші – насильницькі дії щодо унеможливлення доступу дітей на території ОРДЛО до української освіти.

Крім того, на території ДНР проводяться заходи з переслідування осіб, які дотримуються проукраїнських поглядів. Зокрема, протягом 2-5 вересня лише у Донецьку було затримано 579 громадян. Таким чином, йдеться про системну політику із залякування власного населення.

Плотницький заявив, що провів у ЛНР «інвентаризацію» житлового фонду з метою націоналізації цих квартир та передачі їх у користування іншим людям. Таким чином, влада ОРДЛО намагається стимулювати зворотний потік переселенців до республіки.

 

Анексований Крим

Ситуація на півострові в інформаційному просторі України актуалізувалась у вересні декілька разів. По-перше, у виступі Президента України, який фактично закріпив подальше бачення щодо повернення Криму: «Україна не може відбити у Росії Крим, але може зробити півострів не підйомним для Росії». Таким чином, військових варіант деокупації АРК на сьогоднішній день відкидається і водночас, – акцент робиться на економічному тиску. Водночас, видається, що ця стратегія випускає найголовніше – зробити Україну привабливою для кримчан.

По-друге – це засудження російським судом заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова до двох років колонії за обвинуваченням в екстремізмі через заклики до зміни територіальної цілісності Росії. Фактично, це стало ще одним з напрямків легітимації кремлівського режиму на півострові – залякування.

Зараз політв’язнів у Криму, за даними голови Меджлісу Рефата Чубарова, не менше 48.

Засудження Умерова вчергове порушило питання Криму на міжнародному рівні. Зокрема, США звернулись до Росії з вимогою звільнити заступника голови Меджлісу. Йдеться про те, що легалізація російської анексії Криму у вигляді залякувань постійно порушуватиме питання окупації українського півострову на міжнародному рівні.

Третє – це історія із затриманням ФСБ колишнього українського військового, який зрадив присязі та нібито надавав секретні відомості до українських спецслужб. Зважаючи на те, що ця історія набула розголосу в ЗМІ півострову, можна говорити про цілеспрямовану інформаційну кампанію, що проводиться Кремлем. Її мета – орієнтувати кримчан на пошук ворогів уже не лише ззовні, а й всередині кримського суспільства.

Цей меседж важливий для Росії, оскільки говорить про неврахування Кремлем ментальності кримчан під час їх окупації. Так званий «руський мір» Криму був з самого початку уражений вірусом української махновщини. Уже зараз кримчани протестують – поки що з соціально-побутових питань. Але якщо Кремль не придушить протест, то він може перекинутись в інші сфери. Тобто, Росія отримала 2 млн. людей, які апріорі не люблять владу. Тобто завдання Кремля – подолати потяг населення до об’єднань проти влади і до протестів. І технологія «зрадників серед нас» спрямована на це.

У вересні також був оприлюднений звіт Гендиректора ЮНЕСКО щодо ситуації в Криму. Зокрема, у ньому йдеться про суттєві обмеження у викладанні української та кримськотатарської мов на півострові, які витісняються російськомовним навчанням. А також йдеться про вивезення культурних цінностей з території Криму до Російської Федерації.

 

Внутрішня ситуація

Вересень в Україні став одним із насичених на внутрішні екстреми місяцем.

Топовою подією місяця стали вибухи на складах у Калинівці. Хто насправді винен – як і у більшості випадків подібних злочинів ми не дізнаємось. Бо навіть найґрунтовніше розслідування зіштовхнеться з двома важливими проблемами – недовіра до тих, хто розслідує і своя точка зору. Навіть найретельніший пошук фактів впиратиметься у якісь власні переконання.

Базовою версією злочину виступає російська диверсія. З точки зору ведення будь-якої війни зниження обороноздатності вигідно ворогові. Нанесений удар, який прямо не підставляє агресора на міжнародному рівні, що вписується у його стратегію. Більше того, нанесення удару в тилу, також є елементом стратегії – по-перше, залякується населення, по-друге, – зменшується психологічна обороноздатність українських воїнів, які відчуватимуть себе завжди мішенями, не залежно від того чи перебувають на лінії зіткнення.

В умовах потенційної передачі зброї американцями це сигнал про безалаберність у керівництві українських збройних сил. У цьому розумінні його мета – загальмувати передачу зброї Україні іншими країнами. Це – особистий удар по Порошенку, оскільки був нанесений у його день народження і на території його другої малої батьківщини.

І неросійські версії. Халатність або прикриття халатності. Не зважаючи на війну, реальних кадрових змін в армії не відбулось. А ті що відбулись – не змінили докорінно армійську систему. Затишшя на Донбасі дозволило генералітету відновити свої позиції в армії. А разом з ним – і зберегти старі традиції.

Разом з тим, ситуація у Калинівці стала приводом розпочати політичну кампанію проти керівництва ЗСУ. Така позиція може призвести до втрати довіри до армії. А вона на сьогодні є єдиним державним інститутом, рівень підтримки до якого складає більше 50%.

На початку місяця розгорнулись події навколо змитих на будівлі по вул. Грушевського зображень часів Революції Гідності. Члени організації С14 провели акцію протесту, яка супроводжувалась насильницькими діями, зокрема, з розбитим скляним фасадом магазину та написами на стінах. Йдеться не лише про суттєву роль, яку продовжують відігравати символи революції для пасіонаріїв, але й про формування нелегальних об’єднань, які намагаються виконувати роль правоохоронних структур.

Убивство Тімура Махаурі стало однією з топ новин вересня. Сам Махаурі був неоднозначною фігурою. Тому мотиви його убивства можуть бути різними: від кримінальних розборок між чеченськими кланами до діяльності російських спецслужб. Але разом з тим:

а) присутність у підірваній машині дитини говорить про безпринципність та деморалізацію тих, хто вбивав Махаурі. Тобто – про розширення меж дозволеної поведінки, у тому числі й для тих, хто веде війну всередині України.

б) убивство шляхом вибуху у центрі столиці – це не лише убивство, але й сигнал. Але з огляду на поширену останнім часом практику вибухів, навіть якщо залякування суспільства не стояло серед завдань злочинців, то розповсюдження таких випадків вестиме до поширення паніки.

Якщо підтвердиться, що результат загибелі – це кримінальні розбірки, то це вкладеться у нав’язувану Росією думку, що Україна стала сприятливим місцем для криміналітету. Якщо підтвердиться версія про російський слід, то відповідно це підкреслить наскільки уразливою залишається Україна навіть після трьох з половиною років війни для російського впливу.

Початок політичного сезону ознаменувався поверненням Саакашвілі. Йдеться про використання владою адміністративних важелів щодо недопущення екс-президента Грузії на територію України з одного боку та застосуванням насильницьких методів для переходу кордону Саакашвілі. У будь-якому випадку, вчергове створився прецедент, коли насиллям можна протистояти несправедливості. А це – реальна загроза. Загроза того, що «справедливе насилля» стане популярним серед українців. А коли єдиних цінностей не створено, авторитетів не існує, це – атомізація, подрібнення суспільства з війною всіх проти всіх.

На початку жовтня МВС заявило про затримання злочинного угруповання, яке займалось поширенням міжнаціональної ворожнечі в Україні. Банда «Торпеда» за даними правоохоронців причетна до щонайменше 9 найрезонансніших злочинів, спрямованих на сіяння міжетнічної ворожнечі. Всі ці злочини однозначно грали проти України, а основним вигодонабувачем від них був Кремль. Це була спроба нав’язати альтернативного Росії ворога українцям та створити з українців «образ ворога» для інших націй. Фактично, йдеться про диверсифікацію міжнаціональних конфліктів для України.

Складно уявити, що це справа рук одного злочинного утворення. Особливо, якщо зважити на те, що група здійснювала всі найрезонансніші міжетнічні злочини і діяла в Україні протягом року. Більше того, локалізація цих злочинів – широченна – практично вся правобережна Україна – від Києва до Закарпаття. Водночас, частина злочинів «випадала» із загальної тематики – як то вибухи на Дні незалежності. І знаючи схильність Кремля розкладати яйця у різні кошики, малоймовірно, що всі ці злочини виконувались однією групою.

Але з символічного боку, суспільство потребувало відповідей – тобто затримання злочинців зокрема і формування дієвої системи безпеки – у цілому. Інформація про затримання групи, що виконувала резонансні злочини певною мірою стала таким сигналом.

Зараз більшість аналітиків сходяться на тому, що в Україні основний конфлікт між двома гравцями з влади – між Порошенком та Аваковим. І у цьому розумінні глава МВС від цих затримань отримав додаткові бонуси на фоні втраченого Президентом у протистоянні з Саакашвілі. Він отримав бонуси і на фоні вибухів у Калинівці та вектору негативу в інформаційному просторі, що спрямовується зараз на українських військових. І звичайно, заяви про колишніх «регіоналів», що курують цей проект переховуючись у Москві (а це цілком можливо з огляду на потенційну наявність зв’язків у них в Україні), можуть стати сигналом для інших колишніх «регіоналів», які цілеспрямовано формують негативний імідж Авакову на підконтрольних їм інформаканалах.

Що можна спрогнозувати – це потенційну цілеспрямовану кампанію з формування довіри до представників поліції та Національної Гвардії. Безумовно такі заходи важливі, якщо йдеться про єдину державну систему безпеку – коли вони мають на меті відновлення довіри до держави у цілому. Саме довіри – сьогодні не вистачає і населенню, і правоохоронцям, і владі для збільшення ефективності і МВС, і всього державного апарату. Але такі заходи можуть стати достатньо небезпечними, коли йдеться виключно про довіру до поліції, на фоні ігнорування інших структур. Фактично, – це може призвести до формування в громадській думці запиту на поліцейську державу, як єдино спроможну навести лад у суспільстві.

 

Загрози

У жовтні ризики ескалації протистояння на лінії зіткнення значно вищі, ніж у вересні. По-перше, відсутність провокацій призведе до того, що кількість обстрілів буде знижуватись, що порушить питання про подальше мирне вирішення проблеми. Це порушить питання про виконання «мінських домовленостей» як Росією, так і Україною. По-друге, осінь – це бюджетний процес, у тому числі й в Росії. Зрозуміло, що очільники «республік» та їх куратори якнайбільше зацікавлені у збільшенні витрат. А здійснити це збільшення можна лише в умовах ескалації конфлікту. По-третє, жителі окупованих територій мають отримати відповіді про низькі соціальні статки і ці відповіді традиційно полягатимуть у «загрозі від ЗСУ». Четверте – відсутність стримуючих факторів, які були у вересні – прийняття Євросоюзом рішення про продовження санкцій щодо Росії.

Опосередковано на потенційну можливість ескалації бойових дій у жовтні опосередковано вказує і завершення весняно-осіннього сезону, найбільш сприятливого для військових дій.

Найбільші загрози для ескалації припадають на:

а) період розгляду у Верховній Раді України законопроектів про ОРДЛО – з метою стимулювати радикально налаштованих депутатів не підтримувати ці проекти. І в подальшому звинуватити Україну в гальмуванні мирних переговорів;

б) 14 жовтня – День захисника вітчизни, він же день козацтва і УПА. Можливі короткочасні загострення на Донбасі. Однак, основна увага Кремля у цей день приділятиметься загостренням усередині країни.

Крім того, потенційно можливі зіткнення до голосування у Верховній Раді законів про реінтеграцію Донбасу та продовження особливого статусу ОРДЛО. Мета –довести неспроможність Києва до реалізації «мінських угод», зокрема, та неспроможність України як держави взагалі. Зазначимо, що закон про особливий статус ОРДЛО діє до 18 жовтня, тому саме до цього часу необхідно пролонгувати закон. Ускладнення полягає у тому, що два закони внесено окремо і неприйняття одного з них – стане підставою для звинувачення України у невиконанні Мінських угод. Зрозуміло, що на сьогодні – це гра на радикальному електораті з боку Народного Фронту. Але, заяви про «хорватський варіант» на сьогодні впираються у відсутність реальної підготовки країни до військового визволення.

На 17 жовтня заплановані протести, пов’язані з приїздом до столиці Саакашвілі. Не виключено, що як і у випадку з перетином кордону, сторони конфлікту будуть готові до силового варіанту.

Ускладненням ситуації навколо Верховної Ради можливе й потенційним винесення на її розгляд питань про скасування депутатських повноважень. Виходячи з інформації, яку надають сьогодні різні джерела від ГПУ та НАБУ можуть бути внесені подання на 11 депутатів.

У міжнародному вимірі ускладнення можливі навколо КНДР, зокрема називаються такі дати як 10 жовтня (день заснування компартії країни) та 18 жовтня (проведення з’їзду компартії Китаю).

Але у європейському інформаційно-безпековому полі на першому плані перебуватиме ситуація навколо Каталонії, яка і визначатиме порядок денний Євросоюзу найближчим часом.