Неділя 29 Квітень 2017, 04:35

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

ЕКСТРЕМІЗМ В УКРАЇНІ. ПРОЯВИ, ВПЛИВИ ТА ЗАГРОЗИ. ЖОВТЕНЬ-ЛИСТОПАД 2016 РОКУ. АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА

08.11.2016

У жовтні 2016 року для України лишались актуальними питання військових дій на Донбасі, але водночас, у медійному плані питання війни відсувались на другий план наслідками електронного декларування доходів чиновників та очікуваннями від виборів, що відбувались чи мали відбутись у низці країн Заходу.

Міжнародна ситуація

У жовтні продовжувалось загострення між Заходом та Росією, що пов’язано, насамперед, із ситуацією у Сирії. Росіяни не лише порушували режим припинення вогню, але й ветували французьку пропозицію на Раді Безпеки ООН щодо перемир’я в Алеппо. У відповідь, міністр зовнішніх справ Франції Жан-Марк Еро заявив про намір розглянути у міжнародному суді військові злочини у Сирії. У цьому його підтримала Клінтон, яка напряму звинуватили Росію та Уряд Сирії в бомбардуванні.

Тим не менше, поки що ЄС не демонструє єдиної політики щодо Росії, навіть у відношенні її діяльності у Сирії. Так, спроби впровадити нові санкції стали провальними через їх фактичне блокування з боку умовно проросійських країн Євросоюзу, зокрема – Італії.

РФ до Сирії направила крейсер «Кузнецов», підводні човни та інші авіазасоби РФ, у тому числі й з Чорноморського флоту. Це говорить про те, що Росія у вирішенні сирійського питання продовжує робити ставку на військовий та військово-психологічний тиск.

Симптоматично, але громадська думка Росії близька до визнанання, що ситуація навколо Сирії може вилитись у третю світову війну. Зокрема, такі побоювання актуальні для 48% опитаних «Левада-центром».

У той же час, опитування «Левада-центру» показують, що більшість росіян (52%) позитивно ставляться до діяльності російських ЗС на території Сирії. Фактично, війна в Сирії, завдяки інформаційному супроводженню стала для росіян, як заявив російський політолог Ніколай Петров, «абстрактною картинкою віртуальних успіхів» влади. Тому навіть з інформаційної точки зору Росія зацікавлена у продукуванні подібних «успіхів», а відповідно – у продовженні військових дій.

Таким чином, домінуюча ставка Росії на військові дії позиціонує і її «ахіллесову п’яту» – військові поразки. Хоча, до цього необхідно ставитись більш ніж обережно, особливо зважаючи на те, що і маніпулятивна система і громадська думка самої Росії здатні продукувати віртуальні успіхи з реальних поразок.

Колишній глава МЗС Польщі Сікорський заявив, що Путін зможе відмовитись від підтримки Асада, якщо США здасть йому Україну. Тим не менше, подібний розподіл сфер впливу не в інтересах США, які погоджуючись з російськими імперіалістичними претензіями, символічно визнають Росію рівноправним їм світовим гравцем.

Тому найближчим часом, військовий конфлікт у Сирії не матиме свого вирішення. Що, безумовно, може відобразитись і на ситуації на Донбасі, який все далі відходить на другий план у порядку денному світових загроз.

По-перше, Росія роблячи ставку на військовий фактор у розвязуванні зовнішніх (та переорієнтації уваги від внутрішніх) питань, все більшою мірою перетворюється на позасистемного гравця, тим самим позбавляючись необхідності навіть імітувати дотримання міжнародних норм. По-друге, вихід Донбасу з світового мейнстріму призведе до посилення тиску Росії на Україну, як військового, так і політичного. По-третє, загроза повномасштабних військових дій з боку Росії зберігається через певне зниження рейтингів президента РФ. За опитуваннями «Левада-Центру», оприлюдненими у жовтні, рівень довіри росіян до свого президента знизився до 74%. Оскільки економічних перспектив для зростання рейтингів немає, то російська влада буде використовувати доступні їй – військові та військово-патріотичні (маніпулятивні) важелі зростання підтримки президента. І для цього їм необхідна швидка та переможна війна на будь-якому напрямку – чи то Україна чи то Сирія.

У жовтні Кремль продовжив індивідуальний терор і заарештував кореспондента «Укрінформу» Романа Сущенка за підозрою в шпигунстві. Треба зауважити, що Сущенко мав військову освіту і писав на військову тематику. Тим не менше, більшість аналітиків сходяться на тому, що цей арешт є елементом системного маніпулювання громадською думкою у Росії. Це – меседж, який полягає у тому, що навколо лише вороги, що, відповідно, відвертає увагу від реальних проблем, які склались в економіці країни. Не виключено, що задля його звільнення Кремль вимагатиме поступок від України.

Однак, з іншого боку, подібні затримання повинні стати причиною: а) зменшення комунікацій світу з Росією; б) запровадження нових санкцій щодо РФ через переслідування журналістів.

У Кремлі, за даними РБК, відбулась зустріч першого заступника Адміністрації президента Кірієнка з політтехнологами, на якій зазначено, що пріоритетом Кремля є вибори Президента 2018 року і задля цього в країні має зберігатись спокій, особливо у стосунках з регіонами. Нібито у Кремлі серйозно побоюються, що падіння економіки може призвести до сепаратистських настроїв. Тим не менше, перехід на ліберальнішу політику з регіонами передбачатиме зростання вимогливості регіонів щодо розмірів субсидування з федерального бюджету. Що, відповідно, погіршить і економічну ситуацію, і економічні очікування в країні.

Зокрема, Мінфін РФ вирішив скоротити видатки федерального бюджету на Чечню. Це вже було розкритиковано Кадировим. Не виключено, що подібні заяви можуть пролунати і від суб’єктів-донорів російського бюджету.

Крім того, Мінфін РФ планує зменшити кредитування регіонів (на найближчі три роки – менше, ніж у 2016). Так у 2017-2018 рр. – по 100 млрд, а у 2019 – 50 млрд. Але збільшити видатки на бюджетне вирівнювання (на 100 млрд щороку у порівнянні з 2016 роком). Фактично, йдеться про: а) підкуп регіонів (кошти повертати не треба) та б) зменшення видатків (на 150 млрд. у 2017-18 рр. та 200 – у 2019). Таким чином, з одного боку, розміри фінансування регіонів не лише скорочуватимуться, але й перетворюватимуться у бюджет проїдання (не потрібно думати про повернення коштів). А з іншого, – це ускладнить наповнення федерального бюджету (кредити не будуть повертатись). Що, відповідно, ще більшою мірою, загострить питання його наповнення.

ПАРЄ прийняла резолюцію по Україні, якою підтвердила: а) агресивне втручання Кремля в Україну та загарбання територій; б) ДНР і ЛНР не мають ніякої легітимності ні в українському, ні в міжнародному праві; в) Росія несе відповідальність за права громадян на території Криму та окупованого Донбасу, а права людини на цих територіях систематично порушуються; г) обмеження доступу ОБСЄ здійснюється переважно з боку ДНР та ЛНР; ґ) Україна не надала повного доступу до місць затримання, зокрема, спецзакладів СБУ; д) проведення виборів у псевдореспубліках неможливе; е) обидві сторони (Україна і Росія) не ратифікували  Римський статут про заснування Міжнародного кримінального суду, що ускладнює міжнародні судові рішення; є) прогресу у розслідуванні МН17 немає.

На початку жовтня чергової кульмінації досягло протиріччя між Польщею та Україною у питанні волинської трагедії. 7 жовтня у польський прокат вийшов фільм “Волинь”, у якому однозначно негативними зображені українці (хоча демонструються і факти агресії з боку поляків). Як відомо, якісні художні фільми більшою мірою формують світосприйняття людини, ніж документальні свідчення.

Навіть прийняття спільної декларації Верховної Ради України з польським Сеймом щодо трагедій через російську імперіалістичну політику наприкінці місяця не сприяло зниженню протистояння. Останнє уже починає виливатись на побутовий рівень – останніми місяцями у Польщі реєструється все більше нападів на українських заробітчан та руйнування українських пам’яток.

В Грузії відбулись парламентські вибори, на яких виграла правляча «Грузинська мрія». Крім того, частину місць отримала проросійська партія «Альянс патріотів Грузії». Для України грузинські вибори мають два наслідки:

1. Вони демонструють, що навіть військова агресія з боку Росії не стала запобіжником для довготривалого усунення від влади проросійських сил. Фактично, Росія будь-якими шляхами намагається впливати на пострадянське середовище. Таким чином, анексія територій та війна на Донбасі самі по собі не можуть виступати довготривалим чинником для виходу України з-під російського впливу. Тому вибори у Грузії – це сигнал українській владі про те, що без проведення реформ російський реванш потенційно можливий в політичній системі України. Не стільки військовим, скільки політичним шляхом.

2. Грузинська політична команда залишається в Україні. Залишившись в опозиції в Грузії (ЄНР), вони позбавились ілюзій на швидке повернення. А тому не виключно, що вони активізують свою діяльність у політичній системі нашої держави. Заява про складення повноважень голови Одеської ОДА Саакашвілі, яка супроводжувалась звинуваченням Порошенка у підтримці корупційних кланів на Одещині, підтверджує цю думку. Грузинська команда буде грати на опозиційному полі, а точніше – на полі тих, хто розчарувався у БПП. З іншого боку, імовірність зростання його рейтингів значно знизилась після попередніх заяв Саакашвілі про можливе повернення до Грузії. Відтепер частина потенційного електорату Саакашвілі не підтримуватиме його через розуміння того, що політик може виїхати з України тоді, коли для нього складуться кращі умови на історичній батьківщині.

В Молдові відбувся перший тур виборів, який показав, що швидше за все президентом цієї країни стане проросійський Ігор Додон. Це не стільки створює військову загрозу для України (через можливість посилення військових баз росіян), скільки несе політичний меседж. Особливо, якщо Додону вдасться під російським протекторатом об’єднати країну.

У США Хіларі Клінтон заявила, що в разі обрання президентом, буде посилювати діяльність з переслідувань військових злочинів учинених сирійським режимом та росіянами у Сирії. У свою чергу, Міністерство внутрішньої безпеки США офіційно підтвердило, що російські хакери здійснюють атаки на електронну переписку політичних інститутів країни.

У Німеччині у рамках боротьби з мовою ненависті за коментарі у ФБ був засуджений користувач (який висловлювався проти євреїв та іммігрантів). Власне, це говорить про цілеспрямовану політику з убезпечення німецького суспільства не лише від поширення мови ворожнечі, але й від наслідків цієї мови – провокацій насилля на ґрунті ненависті.

Загрострюється ситуація і на Балканах. Зокрема, у Чорногорії 20 осіб – сербів – було затримано за підозрою у підготовці державного перевороту. У пресі також з’явилась інформація щодо депортованих з Чорногорії росіян. Пізніше «російський слід» буде підтверджено прокуратурою Чорногорії, яка заявила, що на прем’єр-міністра готувався замах з боку націоналістів із Росії (але без офіційних звинувачень Кремля).

У будь-якому випадку, це говорить про географічну багатогранність російської політики, але водночас, – певну її стратегічну неадекватність сучасності. Її мета – прямий контроль над територіями, а не контроль через російські економічні важелі (яких до речі, у Чорногорії достатньо). Росіяни продовжують будувати свою зовнішню політику на старих імперських стандартах.

Складна для європейської підтримки України, ситуація склалась у Болгарії, де на виборах президента 6 листопада у першому турі лідирує представник Соціалістичної партії Румен Радєв (25%), який виступає за зближення з Росією. Зазначимо, що у громадській думці Болгарії лишаються сильними проросійські погляди, – навіть головний конкурент та кандидат від правлячої ГЕРБ Цецка Цачева (22%) намагається грати на проросійських настроях та виступає за виділення компенсацій державам за антиросійські санкції.

 Війна на Донбасі

Ситуація на лінії протистояння у жовтні залишалась складною. Відповідно до офіційних даних, кількість загиблих українських воїнів залишилась на рівні вересня – 11 військовослужбовців.

 загиблі таблиця

Зазначимо, що офіційні дані традиційно знижують реальну кількість загиблих у порівнянні з тими, що дають альтернативні (українські) джерела в 2,5-3 рази. Так, Юрій Бутусов заявив, що у вересні цього року загинуло 28 військовослужбовців. У тому числі 15 (тобто більше половини) – з небойових причин.

Кількість поранених у жовтні зросла на 60% у порівнянні з попереднім місяцем і становило 113 осіб (71 у вересні).

 поранені

Протягом жовтня у зоні АТО зареєстровано 1333 порушення режиму перемир’я (в середньому 43 в день). Це на 70% більше, ніж у вересні (792 або 24 щодня). Водночас, кількість обстрілів лишається нижчою, ніж до останнього впровадження режиму припинення вогню на початку вересня (у серпні в середньому – 60 обстрілів щодня).

У цьому розрізі – відбувається повільна ескалація протистояння на лінії зіткнення, точками деескалації якої виступають чергові рішення про впровадження режиму припинення вогню.

Розведення військ на лінії зіткнення, яке було заплановано на жовтень у трьох точках, відбулось лише у двох. Станом на початок листопада проблемною лишається ситуація у Станиці Луганській.

Крім того, на початку жовтня було вбито відомого на Луганщині бойовика «Баггі», а в середині місяця – одного з найбільш медійно розкручених у ДНР  «Моторолу». Традиційно, відповідальність поклали на українські ДРГ. Хоча, як повідомляють українські експерти, навіть на окупованих частинах розуміють, що вони стали жертвами внутрішніх розборок.

Безумовно, з емоційної точки зору, знищення істоти, яка розстрілювала українських полонених, може підняти дух. Але, перше – носій легенди знищується, бо з мертвого значно зручніше створювати ідеальний образ «героя». Мертва легенда – це параграф підручника з історії, назва вулиць, образ, який упихуватимуть у свідомість молодих донеччан. І без «особистісного фактору». Друге – ефект самозбереження. Усуваючи будь-яку альтернативу та зводячи всі важелі до авторитарного центру, Захарченко, як і Плотніцький, вважають, що створюють собі ефект незамінності для російських кураторів. Тобто, будують таку модель управління квазідержавами, у якій заміна верхівки може призвести до руйнування всієї системи.

Але, проблема у тому, що на це дають добро і самі куратори. А це говорить про те, що РФ продовжує ставити на партію війни у «республіках». Бо ні із Захарченко, ні із Плотніцьким на чолі Д/ЛНР не зможуть повернутись в Україну. Бо на заваді цьому буде їх несприйняття у громадській думці вільної частини України. Тому перспективи на сьогодні – це тліючий конфлікт з періодичним загостренням на лінії зіткнення та імітацією мирних переговорів.

19 жовтня відбулась нормандська зустріч, головним результатом якої стали:

1) домовленість про підписання «дорожньої карти», що має відбутись наприкінці листопада;

2) до виборів на Донбасі з окупованих частин мають бути виведені іноземні війська;

3) Україна не матиме контролю над східним кордоном до і під час проведення виборів – його спорадично (несистемно) може контролюватиме місія ОБСЄ;

4) озброєна місія ОБСЄ можлива, але час її запровадження залишається невідомими – і точно цього не відбудеться до виборів.

Крім того, у жовтні заступник голови Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Хуг заявив, що деякі з мінських домовленостей є секретними, тому ніхто не знає про що домовились насправді.

 Окупований Донбас

На початку місяця, не зважаючи на відсутність чітких домовленостей про вибори, на окупованій території Донбасу відбулись праймеріз – попереднє голосування. Фактично, цей захід виступив не стільки підготовкою до реальних виборів, скільки тиском на Україну.

Квазіреспубліки продовжують відчувати брак фінансових ресурсів. Зокрема, у листопаді було заявлено, що затримки з «пенсійного фонду ДНР» стались через кібератаку з боку українських хакерів. Пізніше з’явилась інформація і про те, що Росія планує «оптимізувати» свої витрати на утримання «республік», зокрема, лише на постачанні палива до ЛНР планується зекономити до 20-30 млн. руб щомісячно.

На початку листопада сепаратисти з ЛНР запровадили і митний збір за в’їзд на територію, який накладається не лише на вантажні авто, але й на автобуси. Свої митні правила ввела і ДНР – обкладають всі вантажі, вартість яких складає більше 150 євро.

Представники ДНР і ЛНР, навіть на рівні перших осіб, постійно заявляють, що одним з головних «бонусів» для жителів окупованих частин Донбасу виступають низькі тарифи на комунальні послуги. Але, водночас, це не заважає їм офіційно обурюватись тим, що Україна вимагає з «республік» плату на надані населенню ресурси. Зокрема, Представник ЛНР на мінських переговорах Дейнего повідомив, що Україна намагається стягти з Луганська 270 млн грн за спожиту воду.

В політичному розрізі, керівництво «республік» продовжує здійснювати «чистки». Зокрема, ліквідація «Мотороли» сама по собі не лише стала чисткою військово-політичного поля «під Захарченко», але й виступила ще й причиною для посилення перевірок та усунення неугодних із силових структур «республіки».

Крім того, ЛНР повідомляє про масове викрадення зброї «кримінальними елементами», які поступали на службу до «міліції ЛНР». Це наводить на думку, що загроза активізації військових дій на лінії зіткнення для «республік» матиме і внутрішній чинник – по-перше, відвертання уваги від внутрішніх проблем у «республіках» та, по-друге, переорієнтації пасіонаріїв, у тому числі й кримінальних, на «боротьбу з хунтою».

 Крим

У жовтні Сирія (урядова) визнала півострів територією Росії. На жаль, адекватної реакції на цю події з боку України здійснено не було, – лише в МЗС було викликано сирійського посла для надання пояснень.

 «Кримський штаб» загальноросійського народного фронту (структура, створена Адміністрацією Президента РФ), заявив, що реальні зарплати у бюджетній сфері значно відрізняються від наведених офіційних звітів. Так, різниця між офіційними та реальними зарплатами складає 1,5-2 рази на користь «звітів».

Знову актуалізувалось питання водопостачання на території півострова. Так на території Советського району у зв’язку зі зниженням рівня води нижче проектних відміток (а фактично її відсутності у колодязях), запроваджено надзвичайну ситуацію муніципального рівня.

Дослідник Amnesty International по Україні, Молдові та Білорусі Красимир Янков заявив, що політично-кримінальні переслідування у Криму не мають етнічного підтексту. Більшість переслідувань пов’язані з інакомисленням, критикою приєднання півострова до Росії. Але, саме кримські татари, вважає дослідник, становлять основну групу людей, не згодних з цим рішенням.

Зрозуміло, що усунення етнічної складової цього питання (заміщення її виключно політичною), призводить до зниження негативного ставлення до РФ у світовій спільноти. І відповідно – може призвести до усунення із важелів тиску на Росію звинувачень у етнічних переслідуваннях.

 Внутрішня ситуація

Інформаційним мейнстрімом жовтня стало оприлюднення електронних декларацій українськими чиновниками. У контексті цього дослідження важливим заходом упередження ескалації екстремізму, безумовно, є посилення легітимності органів державної влади. У тому числі й зростання підтримки органів влади та, як складову цього, – ефективну боротьбу з корупцією у країні.

Щодо ефективності декларування, то не зважаючи на масове обурення з боку громадської думки та медіа, саме по собі декларування не посилило політичної відповідальністі громадян за вибір того чи іншого політика чи партії. Як правило, увага більшою мірою акцентується на фінансах тих політичних діячів, яких той чи інший виборець не підтримує. Звідси, важливим є коригування політичної культури українців від полярності світосприйняття (де «чужі» завжди неправі) до багатогранності світосприйняття (усвідомлення помилок «своїх»). Це дозволить сформувати відповідальність за голосування під час виборів.

Щодо ефективності боротьби з корупцією, то ще перед публікацією результатів декларування з’явилась інформація про кримінальну відповідальність корупціонерів. За минулий рік суди розглянули майже тисячу справ щодо затриманих корупціонерів. Але лише 3% з них завершилися реальними в’язничними строками та конфіскаціями.

Крім боротьби з корупцією важливим для формування легітимності політичної влади показником є і безпека громадян у своєму середовищі проживання. На початку листопада глава Нацполіції Хатія Деканоїдзе повідомила, що кількість кримінальних злочинів в Україні зросла на 25%. За даними Київської міської прокуратури, у 2016 році значно зросла кількість злочинів, особливо – здійснених проти жінок. Так, протягом семи місяців цього року кількість грабежів, збройних нападів та крадіжок проти жінок зросла на 40% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Це говорить про орієнтації злочинців на незахищені категорії населення. Поширення такої тенденції є тривожним сигналом для української влади, оскільки безпека є базовою потребою людини. Незабезпечення цієї потреби з боку держави може привести до пошуку альтернативних шляхів захисту, з орієнтуванням громадян або на напівлегальні організації, або на кримінальні елементи, або на інші держави.

Крім того, недотримання принципів справедливості у такому емоційно чутливому суспільстві як українське, може призвести і до поширення такого інституту як самосуд.

У жовтні на базі добробату «Азов» було створено політичну партії. Як і передбачалось Інститутом ще на початку 2015 року, електоральна ніша радикалізму обов’язково буде зайнята не лише окремими політиками, але й партіями. Інституціоналізація «Азову» як політичної сили означає: а) частина його радикальних дій та ідей з часом трансформуються у прийнятні і для політикуму, і для суспільства; б) сама по собі партія стане частиною системи та знизить рівень радикальних дій. Але ці тенденції активізуються лише у випадку проходження цієї партії до органів влади.

У регіональному розрізі, якщо виходити з офіційних заяв, ризики дестабілізації ситуації залишаються актуальними для Харківської області. Про це заявив глава Адміністрації Президента України Ігор Райнін. До речі, у жовтні в Харкові були винесені перший вирок особам, які брали участь у захопленні Харківської ОДА.

У Києві відносно спокійно пройшла акція за легалізацію маріхуани, противниками традиційно виступила партія «Свобода». Декілька чоловік затримано правоохоронцями.

Натомість не зважаючи на поширення соціальними мережами закликів до акції протесту біля Верховної Ради на 4 листопада, вона не зібрала великої кількості протестувальників. Зрозуміло, що її мета – надати картинку російській пропаганді. 4 листопада РФ святкує день народної єдності і день військової слави. Відповідно, на фоні «російської єдності», акції протесту в Україні підкреслили б цінність «руського міра» для громадської думки РФ.

На початку листопада у Львові відбулись сутички між правими та лівими радикалами. Головним її наслідком стало те, що без особливих зусиль українська громадська думка дізналась про наявність у політичному спектрі лівих радикалів. Зазначимо, що «Правий сектор» вважає «Автономний опір» проросійською організацією. Останні вважають себе антикласовими анархістами. Виходячи з їх заяв, боротьба з російською агресією є похідною, первинною має бути боротьба з «капіталом». Таке зміщення пріоритетів під час війни дійсно може слугувати ознакою проросійських позицій цієї партії (які, водночас, можуть не усвідомлюватись самими її членами).

Наш Інститут рік тому заявляв, що вакуум на лівому полі політичного  спектру має призвести до формування «лівої» партії без прив’язки до «радянського минулого». У цілому ж зрозуміло, що відсутність ініціативи знизу щодо створення системних «лівих партій» може призвести до того, що їх місце можуть зайняти або проросійські сили, або – радикальні угруповання, які популяризуватимуть свою діяльність насильницьким шляхом.

Крім відносно нових для сучасності класових чинників протистояння в середині осені активізувались і  старі – міжконфесійні суперечки. На сьогоднішній день представники УПЦ МП заявили про «силову зміну» патріархату близько 39 церков за два роки. На початку листопада «коктейлями Молотова» було закидано церкву УПЦ МП у м. Павлограді. За два дні до цього з’явилось повідомлення про підпал церкви УПЦ КП у м. Маріуполі. У листопаді до порядку денного ВР України було включено законопроект 4128 про внесення змін до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” (щодо зміни релігійними громадами підлеглості), який би мав урегульовувати питання зміни конфесії храмами на місцях. Однак, до цього часу він так і не був розглянутий на засіданні парламенту, що говорить про певні лобістські зусилля з боку незацікавлених у його прийнятті осіб.

 Переселенці

Міністерство соціальної політики заявило про запуск в повноцінному режимі єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб.

Станом на 7 листопада 2016 року на обліку в Мінсоцполітики перебувало 1 663 843 переселенців. Це на 33 тис. менше, ніж минулого місяця. Таким чином, тенденція зниження числа зареєстрованих ВПО, яка розпочалась з липня цього року, продовжилась. Більше того, саме у жовтні зменшення досягло чергового піку. Більше скорочення відбулось лише першого місяця спаду – у липні, коли кількість ВПО зменшилась на 65 тис. осіб.

вересень

У жовтні знову актуалізувалось питання відсутності цілеспрямованої державної політики щодо ресоціалізації переселенців. Так, лише 43% з них мають регулярні доходи, ще 18% – часткову зайнятість. Зрозуміло, що це несе ризики повернення до окупованих територій значних прошарків ВПО.

Не сприятиме подоланню мови ворожнечі щодо переселенців і медійна політика в Україні. Зокрема, Арсен Аваков у жовтні заявив, що серед головних причин зростання криміногенної ситуації – війна та викликана нею вимушена міграція. Приблизно такі заголовки використовували ЗМІ. Та виходячи з тексту заяви, керівник МВС мав на увазі, що чинник переселенців полягає у іншому. У тому, що саме ця соціальна група найчастіше стає жертвами кримінальних злочинів.

 Негативне ставлення до ВПО зростає і на окупованих територіях. Так, «мер Донецька» висловився за націоналізацію майна, яке належить особам, що виїхало до контрольованих Україною територій.

Загрози

У листопаді зберігаються ризики ескалації на лінії протистояння на Донбасі. Це викликано потенційно можливим військовим тиском Росії напередодні підписання проекту «дорожньої карти» (відповідно до зустрічі нормандської четвірки запланована на кінець місяця). Крім того, варто очікувати ескалації і до чергових зустрічей у рамках Тристоронньої контактної групи. Рівень ескалації загроз буде залежати від того, наскільки російські інтереси будуть враховані в цих угодах.

Крім того, 9 листопада – день боротьби з фашизмом. Не виключено, що саме цього дня в інформаційний простір може бути виплеснуто низку інформаційних повідомлень, пов’язаних з російськими уявленнями про «фашизм в Україні».

До того ж, у Європі наростає спротив економічному тиску на Росію (санкційній політиці), а питання Донбасу як ризику для ЄС віддаляється у порядку денному. На сьогоднішній день основні європейські гравці зосереджені на вирішенні внутрішніх питань (вибори у Франції та Німеччині), питаннях Сирії та біженців. Відношення до Росії – фактично дезінтегруючий фактор для Європи, а тому питання санкцій щодо РФ задля збереження видимості єдності ЄС відсуватимуться на задній план. Що, певною мірою, розширює потенційні горизонти діяльності для Кремля. У тому числі й в Україні.

Наприкінці листопада відбудуться праймеріз серед правоцентристів у Франції (20 та 27 числа). Найгостріша дискусія відбувається у правоцентристів – між проросійським Ніколя Саркозі та критично налаштованим щодо Росії Аленом Жюппе. Саме ця подія стане головною для Європи у листопаді, оскільки кандидат від опозиційних правоцентристів – це фактично квиток на посаду Президента (сьогоднішній рейтинг Оллана не дозволяє йому навіть увійти до другого туру). Зрозуміло, що Кремль робить ставку на Саркозі та сприятиме формуванню радикальних антимусульманських поглядів у Франції. Що, у свою чергу, містить значні ризики терористичних атак з боку ісламістів для Франції та її громадян. Та знову ж таки переорієнтовує Європу на внутрішні проблеми, залишаючи за межами порядку денного питання Донбасу.

21 листопада в Україні святкуватиметься День гідності та Свободи, який по суті, є річницею Помаранчевої революції. Саме цього дня зростають ризики, пов’язані з масовими заходами (наприклад, сутички між мітингувальниками). Зважаючи на дроблення українського національного руху, існують загрози, що завдяки російським провокаторам, цього дня можуть відбутись конфлікти, у тому числі й зі застосуванням насилля, між політичними силами національно-патріотичного спектру (або тими, хто позиціонує себе у цьому сегменті).

24 листопада відбудеться саміт Україна-ЄС. Передбачається, що головними його питаннями виступатимуть лібералізація візового режиму, реалізація мінських угод та боротьба з корупцією. Фактично, до цього дня можливо збільшення провокацій на лінії зіткнення з метою демонстрації недотримання Україною «мінських угод». Крім того, гострою темою для України лишатиметься і боротьба з корупцією. Тому агресор зацікавлений в зміщенні пріоритетів розмови на корупцію. А відповідно, протягом листопада варто очікувати значних корупційних скандалів, що будуть ініційовані проросійськими інформаційними потоками.

Повертаючись до загроз на контрольованих Україною територіях, варто зазначити масовий сплив на свідомість громадян повідомлень, які гіперболізують об’єктивні недоліки, пов’язані зі зростанням криміногенної ситуації, реформування правоохоронної системи та притягненням до відповідальності осіб, винних у антидержавних злочинах. Фактично, інформаційний вектор «гібридної війни» продовжує стимулювати громадян до пошуків альтернативних джерел безпеки. Що значною мірою дестабілізує цілісність як суспільства, так і держави.