Вівторок 26 Травень 2020, 10:40

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Передреволюційна соціологія протесту. КМІС. Листопад 2013

10.11.2014

9–20 листопада 2013 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів опитування громадської думки. Методом інтерв’ю опитано 2011 респондентів, що мешкають в усіх областях України (включно з містом Києвом) та в Криму за стохастичною вибіркою, репрезентативною для населення України віком від 18 років.

Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0.95 і за дизайн-ефекту 1.5) не перевищує: 3.3% для показників близьких до 50%, 2,8% — для показників близьких до 25%, 2,0% — для показників близьких до 10%, 1,4% — для показників близьких до 5%.

Напередодні революції зими 2013-2014 року, як показує опитування КМІСу, переважна частина населення України (56%) заявили, що не будуть брати участь у будь-яких акціях масового протесту. Це природно для країни з яскраво вираженими етатистськими традиціями і недорозвинутим громадянським суспільством.

Лише 22% були готові взяти участь у акціях протесту. Із них у відносно нелегальних: у несанкціонованих мітингах – 3,4%, у бойкоті (відмові виконання) рішень адміністрації, органів влади – 2,8%.

Лише незначний відсоток населення готовий був діяти в активними незаконними методами – бойкотом рішень органів влади – 2,8%, 0,5% — у захопленні будівель, 0,4% — у створенні незалежних від владних структур збройних формувань

Таким чином, більше половини населення України залишались у пасивному стані. Соціологічні дані вказували, що на початку листопада 2013 року в разі відсутності кардинальних змін у курсі влади, тодішньому політичному режиму нічого не погрожувало. Рівень пасивності та інертності українського суспільства дозволяв органам державної влади бути відносно вільними у своїх діях. Більше того, як показує динаміка, політична активність суспільства мала лише одну тенденцію з 2004 року – зниження.

dinamika

 

Таким чином, початок Євромайдану-2013 року – це не скільки передбачувана акція проти влади, скільки протест, викликаний або штучними чинниками, або кардинальними прорахунками влади у вирішенні проблеми на початку її виникнення.

Власне і самі дослідники КМІСу зауважують, що «в Україні не розроблені моделі, за якими можна було б надійно прогнозувати соціальні вибухи». Значно ефективним з точки зору оцінки спалаху протесту «було б дослідження, в якому були б поставлені питання стосовно протестів проти якихось злочинних чи підлих дій, які можуть чинити владні органи».

 

Більше читайте на
http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=214&page=9