24 жовтня 2018 року експерт Інституту Богдан Петренко прокоментував для «Сегодня» основні заходи, які можуть застосовуватись проти цькування.
Зокрема, він відзначив, що «сам факт запровадження штрафів за Буллінг говорить про те, що суспільству необхідно, щоб в першу чергу когось наказали. Насправді, штрафи за Буллінг – лише засіб попередження, навряд чи вони будуть працювати повноцінно. По-перше, Найпоширенішим проявом Буллінг є бойкот, часткове ігнорування або повне усунення дитини з колективу. Або може бути інший прояв – плітки. Видається проблематичним довести в суді такі порушення. Інша особливість – Буллінг є кваліфікованим правопорушенням. Згідно із законом, це не просто застосування насильства, а застосування насильства (фізичного або психологічного) з метою підпорядкування жертви своїм інтересам. Тобто, на суді треба довести Не тільки факт насильства, а й те, що воно було скоєно з метою контролю одну дитину над іншим».
Петренко додає, що протистояння буллінгу – це багатоступінчастий процес, який включає в себе такі рівні:
індивідуальний
Робота з Буллер, жертвами і свідками. Як правило, робота тут спрямована на підвищення самооцінки, формування відкритості дитини і емпатії (у Буллера). На цьому етапі може працювати класний керівник, психолог, але найголовніше – батьки.
груповий
Буллінг це групове «захворювання», тому подолати його виключно шляхом впливу на окремих дітей неможливо. Якщо “витягнути” жертву, на її місце буде призначена нова жертва. Груповий процес включає як “класні години”, присвячені цькування, так і позакласну активність групи, де можуть змінюватися соціальні ролі дітей.
загальнонаціональний
Перше – це популяризація ненасильницьких методів в інформаційних продуктах для дітей і підлітків (фільмах, роликах і т.д.). Друге – зміна навчальної програми з метою не тільки перетворення дітей в споживачів інформації з різних предметів, а й формування у них культури діалогу.
Більше читайте у матеріалі Анастасії Іщенко “Буллинг наизнанку: как школьная травля ломает психику детей и что с этим делать“
Про протести у США і в Україні і особливості реагування українців та американців на прояви свавілля поліцейських – 3 червня у коментарі експерта Інституту Богдана Петренка.
Відео
Про те, чим відрізняється український і американський протест, що може стимулювати українців до насильницьких заходів спротиву і коли бунти переростають в мародерство – 3 червня в інтервю експерта інституту Радіо НВ.
Формування масового протесту
- актуальне питання
На сьогодні таким актуальним питанням може бути лише здача інтересів України у війні з Росією. Антисоціальні питання, які також можуть стати важливі для населення влада неготова приймати як технічно (через відсутність голосів), так і електорально (заявка на об’єднання проти себе).
- привід (раптове виникнення ситуації, пов’язаної з актуальністю, яка б різко обурила населення) – інформаійний триггер
- підтримка киян (місцевих) – як атмосфера, так і ресурси.
- підтримка засобами масової комунікації, – на сьогодні з цим проблем не існує, бо більшість людей формують свою точку зору з тих каналів, яким довіряють. .
- наявність панацейного рішення (месії).
Протест стає кривавим:
Відмінність від американського в українські політичній культурі. Починаючи від того, що США формувались як нація пасонаріїв, а з українців більше 300 років вимивались (або витягувались, або примушували до виїзду, або штучно знищувались) пасіонарії. Друга особливість – це раціональність в США та домінуюча емоційність в Україні. Третє – гіперіндивідуалізм проти пристосуванства. Четверте – низький рівень урбанізації в Україні. Але – все змінюється і будучи під впливом з одного боку формування свобод в Україні, а з іншого – глобалізації, український протест змінює свої форми.
Симптоматично, що соцопитування рідко прогнозують протест в Україні. У 2013 році бажання вийти на вулиці було одним із найнижчих, а в 2016-2018 рр. – майже половина населення говорила, що “так жити далі не можна”,
Більше – у підкасті за посиланням
UAnews, 2 червня 2020 року
Зростання кількості кримінальних перестрілок в дусі 90-х років, пов’язане з виходом бізнесу з карантину та відсутністю регуляторної функції держави на ринку.
Не останню роль у тому, що відбувається, відіграє і соціально-побутовий фактор. Про це в ексклюзивному коментарі інтернет-виданню UA.News розповів заступник директора Українського інституту досліджень екстремізму Богдан Петренко.
На думку експерта, головна причина нинішнього загострення криміногенної ситуації в Україні, пов’язана з виходом країни з карантину. Аналітик зазначив, що з карантину виходить також і бізнес, який «намагається усунути слабших та збіднілих і зайняти місце тих, хто збанкрутував». За його словами, багато бізнесменів сьогодні усвідомлюють, що зараз дуже сприятливий період, аби захопити нові позиції на ринку. Оскільки в Україні дуже складно реалізовувати конкуренцію в адекватних правових масштабах, тому відбувається нинішнє загострення із застосуванням насилля.
Другу причину активізації кримінальних «розборок», експерт пов’язав із тим, що держава не виконує регуляторну функцію на ринку.
«Сьогодні у державі фактично відсутня судова гілка влади – вона не виконує своєї функції арбітражу, тож довіра до судів практично відсутня. Водночас, немає достатньої ефективності роботи правоохоронних і судових структур, навіть виконавчої служби. Адже навіть якщо ви і доб’єтеся свого результату, немає гарантії, що він буде виконаний на практиці, а не «зависне» на стадії виконання. У такій ситуації відбувається т.зв. «саморегуляція», яка дуже подібна до кримінальних розборок 90-х років»
Третьою причиною зростання криміналітету, Богдан Петренко пояснив тим, що держава часто пізніше легалізує подібні силові захоплення бізнесу. В якості прикладу, він навів появу численних нелегальних самобудів у Києві та інших містах, які пізніше міська влада легалізовує, а не зносить. Така легітимація незаконної діяльності, на його думку, фактично стимулює таку незаконну, а часто і злочинну діяльність.
У соціальному аспекті, зростання рівня криміналу аналітик пояснив тим, що за три місяці карантину як у людей, так і в злочинності, накопичилось багато відтермінованих рішень. І сьогодні такі рішення й відкладені справи, «криміналітет намагається вирішити буквально за половину місяця».
«Перестрілки не завжди мають суто економічне чи бізнесове підґрунтя – часто причинами злочинів є суто побутові моменти. Вони пов’язані з тим, що під час карантину почастішало зловживання алкоголем – деякі продовольчі мережі офіційно заявили про зростання обсягу продажу алкоголю за останні три місяці. Тож зростання таких насильницьких конфліктів у суспільстві, обумовлене і суто побутовим фактором. Безробіття, яке очікується в країні, буде проявлятися у вигляді асоціальних проявів – побутове насилля, дрібні крадіжки, які людина починає робити на першому етапі безгрошів’я. Що стосується організованої злочинності, то проблема з логістикою і перетином кордонів, стимулюватиме торгівлю людьми, а також доставку незаконних речей, на кшталт наркотиків чи зброї»
На думку експерта, нинішній сплеск злочинності триватиме 2-3 місяці, а потім автоматично піде на спад. Водночас, аналітик не виключив зміни характеру злочинів. Він нагадав, що під час карантину багато людей перейшли на домашній режим роботи, відповідно і злочини перемістяться в онлайн-режим. За даними правоохоронців, така злочинність уже зросла на 20%.
Стабілізація ситуації, на думку Богдана Петренка, буде залежати від того, чи буде спроможна держава вирішити кілька важливих складових.
«Перш за все, усе буде залежати від того, чи зможе держава збудувати дієву систему арбітражу, на яку чекають уже 28 років, та підвищити ефективність і рівень довіри до правоохоронної системи. Сьогодні я бачу, що до певної міри адекватне бажання змінити міністра внутрішніх справ, створює негативний імідж для всієї правоохоронної системи. З одного боку, правоохоронна система сама заслужила це власною бездіяльністю, а з іншого – таке системне формування іміджу, призведе до поступового суттєвого зниження її ефективності. І мабуть найголовніший фактор, від якого буде залежати послаблення криміналу – це здатність держави вивести країну з економічної кризи. З тієї кризи, в яку держава фактично загнала країну, посадивши її на тотальний карантин»
Нагадаємо, за останні кілька днів в Україні стало кілька подій, які дуже подібні до кримінального протистояння 90-х років.