Хто шукає зла, до того воно і приходить.Притчі Соломонові, 11:27
Гнів лікується часом, ненависть же невиліковна.Аристотель
Принцип “око за око” зробить весь світ сліпим.Махатма Ганді
Війна – це лише боягузлива втеча від проблем мирного часу.Томас Манн
Війни починаються у думках людей.З преамбули статуту ЮНЕСКО
Ніхто не спроможний мислити із стиснутими кулаками.Джордж Джин Нейтан
Главная>Новини>Автор дослідження “Стоп шкільний терор” про методи протидії цькуванню – Сегодня
Автор дослідження “Стоп шкільний терор” про методи протидії цькуванню – Сегодня
30.10.2018
24 жовтня 2018 року експерт Інституту Богдан Петренко прокоментував для «Сегодня» основні заходи, які можуть застосовуватись проти цькування.
Зокрема, він відзначив, що «сам факт запровадження штрафів за Буллінг говорить про те, що суспільству необхідно, щоб в першу чергу когось наказали. Насправді, штрафи за Буллінг – лише засіб попередження, навряд чи вони будуть працювати повноцінно. По-перше, Найпоширенішим проявом Буллінг є бойкот, часткове ігнорування або повне усунення дитини з колективу. Або може бути інший прояв – плітки. Видається проблематичним довести в суді такі порушення. Інша особливість – Буллінг є кваліфікованим правопорушенням. Згідно із законом, це не просто застосування насильства, а застосування насильства (фізичного або психологічного) з метою підпорядкування жертви своїм інтересам. Тобто, на суді треба довести Не тільки факт насильства, а й те, що воно було скоєно з метою контролю одну дитину над іншим».
Петренко додає, що протистояння буллінгу – це багатоступінчастий процес, який включає в себе такі рівні:
індивідуальний
Робота з Буллер, жертвами і свідками. Як правило, робота тут спрямована на підвищення самооцінки, формування відкритості дитини і емпатії (у Буллера). На цьому етапі може працювати класний керівник, психолог, але найголовніше – батьки.
груповий
Буллінг це групове «захворювання», тому подолати його виключно шляхом впливу на окремих дітей неможливо. Якщо “витягнути” жертву, на її місце буде призначена нова жертва. Груповий процес включає як “класні години”, присвячені цькування, так і позакласну активність групи, де можуть змінюватися соціальні ролі дітей.
загальнонаціональний
Перше – це популяризація ненасильницьких методів в інформаційних продуктах для дітей і підлітків (фільмах, роликах і т.д.). Друге – зміна навчальної програми з метою не тільки перетворення дітей в споживачів інформації з різних предметів, а й формування у них культури діалогу.
Про зниження рейтингу Зеленького – 18 жовтня 2018 року у коментарі експерта Інституту сайту 112 каналу.
“Зеленський – це образ колективний. Або він щось робить, і в ньому розчаровуються, або він нічого не робить, і в ньому теж розчаровуються.
Підстави для падіння рейтингу є завжди, а тим паче враховуючи те, що ідеологічного стрижня у Зеленського нема.
Але це тільки один момент. Другий пов’язаний із тим, що прорахунки є й в самій владі, можливо, це пов’язано і з формулою Штайнмаєра, хоча, за великим рахунком, ті, хто сьогодні виступає проти формули, вони за Зеленського не голосували”, – говорить 112.ua заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.
“Що далі? – запитує він. – Передумов до різкого падіння рейтингу я не бачу. Показники поки що не надто високі, аби будувати на них висновки. Тим паче, що ми не знаємо, як вплинув на підтримку Зеленського його пресмарафон. Можливо, він якраз і зупинить падіння рейтингу.
Та в кожному разі сигнал про те, що розчарування поступово настає, прозвучав. І Зеленський зараз втрачає вікно можливостей.
Тож карколомного падіння популярності найближчим часом не буде, але прийдешній опалювальний сезон і нові рахунки за комунальні послуги певним чином на рейтинг влади вплинуть.
Можливо, щоправда, до цього часу будуть ухвалені певні рішення, які пом’якшать удар по гаманцях громадян”.
А щодо падіння рейтингів – то «чим більше надій покладають на президента, тим різкішим буде падіння його рейтингу. Стрімко падала підтримка у Ющенка та Порошенка, до цього призвів, зокрема, і культ месіанства, властивий українському соціуму.
Люди розчаровуються, бо ті, кого вони обрали, не квапляться вирішувати їхні нагальні потреби”, – зауважує Богдан Петренко.
Про те, що наштовхнуло Україну висунути власні умови щодо мирного урегулювання на Донбасі і що можна від цього очікувати – 17 жовтня 2019 року у коментарі експерта Інституту Богдана Петренка Укрінформу
На те, що влада нарешті почала висувати свої вимоги вплинуло дві причини: перша – перманентний тиск Москви. Кремль, «оцінивши» нашу поступливість, почав нав’язувати все нові й нові умови. Тому об’єктивно українська влада мала б колись прийти до оприлюднення власних «червоних ліній». Друга – це акції протесту в Києві, які прискорили усвідомлення цих червоних ліній. Третє – формування усвідомлення й всередині керівництва «Слуги народу», що швидкого миру з Росією бути не може, що визволення Донбасу – це гра вдовгу.
З точки зору збереження підтримки патріотичним електоратом, усі вимоги були цілком коректні – від розпуску ЛДНР, виведення військ до допуску українських партій на вибори. У цілому – це домінування безпекового сектору над політичним, а не навпаки, як нав’язує Росія. Але, проблема у тому, що озвучені вимоги – це вимоги переможця у війні. Більше того, їх послідовність не зовсім відповідає послідовності, заданій Комплексом дій з виконання мінських домовленостей. Але – якщо будуть реалізовані хоча б котрісь із них – це вже говоритиме про можливість успішного тиску на Кремль.
Як розвиватимуться події далі – поки що прогнозувати складно. Я б поки що не вважав це «червоними лініями», не виключно – що це набір інструментів для подальшого торгу з Росією. Звісно, Москва традиційно висловлюватиме невдоволення. Але насправді Кремль чудово розуміє, що його гра – це лише тестування до яких поступок можна дотиснути нову владу в Україні. Тому для РФ наші вимоги – це нормально. Але у будь-якому випадку, варто очікувати якоїсь відповіді. Бо можна заморозити конфлікт, але санкції самі себе не знімуть, а Донбас тим часом треба годувати. Не виключно, що Захід тиснутиме і на Україну, і Росію, але без фанатизму. Бо для нього важливо, щоб ми хоча б імітували перемовини. У тому числі й через висунення своїх вимог. Бо перемовини – це запобіжник військових дій.
Про амністію для учасників незаконних збройних угруповань – 16 жовтня 2019 року в коментарі експерта Інституту Богдана Петренка Радіо НВ.
Експерт зазначив, що питання амністії, імовірно, одне з найемоційних питань у перемовинах щодо миру на Донбасі. Але, якщо ми йдемо на мирні перемовини – не на збройне визволення чи не на побудову стіни з окупованим Донбасом, – нам не уникнути цього питання.
Тому питання навіть не у тому, проводити чи не проводити амністію. А у тому, якою вона буде. Як показує іноземний досвід, як правило, вона стосуватиметься навіть учасників НЗФ, якщо вони не брали участі у військових злочинах. І до цього теж треба бути готовим українському суспільству. Тобто, відповідальність нестимуть ті, хто вчинював військові злочини (а ведення бойових дій з комбатантами не є військовим злочином). Це може бути будь-яке насилля щодо цивільних, обстріли колон, які виходили з оточення після домовленостей. Використання дітей на війні. Але це мають бути доведені злочини.
І Україна вже сьогодні має встановити ті червоні лінії, які стосуватимуться амністії – розпочинаючи від того, щодо кого вона не застосовується і завершуючи тим, хто входить у відповідні комісії, що прийматимуть рішення, саму процедуру перевірки.