Неділя 25 Серпень 2019, 18:54

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Ефективність закону про протидію булінгу та поради батькам. Коментар експерта Інституту

02.02.2019

Рубрика, 2 лютого 2019 року

Заступник директора Інституту Богдан Петренко прокоментував для видання «Рубрика» ефективність покарання за булінг та надав свої рекомендації щодо того, що робити батькам у разі виявлення що їх дитина жертва.

Без системи реального перевиховання покарання призводить виключно до посилення ескалації у групі

Застосовування виключно каральної функції – це швидше відповідь на запити суспільства хоч ось зробити з проблемою, а не реальне вирішення питання. Якщо застосовувати виключно покарання, то:

а) дитина швидко знайде для себе виправдання своїй асоціальній поведінці і тим самим виправдає наступні випадки застосування насилля (сформує модель виправданого насилля);

б) почне застосовувати непрямі методи цькування – більш витонченіші психологічні або – фізичні через своїх так званих «шісток».

Без системи реального перевиховання покарання призводить виключно до посилення ескалації у групі. Але як профілактика сама тема штрафів примусить задуматись частині дітей, що цькують бо вважають, що це жарт, а не насилля. А таких – 20% серед кривдників. І якщо закон призведе до зниження числа цькувань хоча б на п’яту частину, то його вже можна вважати суперефективним.

АДМІНПОКАРАННЯ БАТЬКІВ МАЮТЬ СУПРОВОДЖУВАТИСЬ І ВИХОВНИМИ ЗАХОДАМИ ПРИМУСОВОГО ХАРАКТЕРУ

Щодо батьків, то складається така ж ситуація, як і з окремими покараннями дітей. Законослухняна частина задумається і проводитиме виховні бесіди з дітьми. Але частина батьків, у тому числі й серед тих, кого притягують до відповідальності, без роз’яснень їм, сприйматимуть покарання як тиск «несправедливої системи».

Тому варто було б доповнити законодавство вимогою, що адмінпокарання батьків має супроводжуватись і виховними заходами примусового характеру (наприклад, лекціями з питань виховання дитини). Крім того, сам закон побудований таким чином, що покладає основу відповідальність на школи та батьків булерів. Інші батьки беруть участь у подоланні цькування лише за власною ініціативою. Як на мене, протидія цькуванню – це робота у тому числі й з батьками. Зокрема, й через роз’яснення ним і проблеми, і заходів з протидії.

ПИТАННЯ У ТОМУ ЧИ ЗДАТНІ БУДУТЬ ВПОРАТИСЬ І ВЧИТЕЛІ, І ПОЛІЦЕЙСЬКІ З НОВОЮ ПРОБЛЕМОЮ

Враховуючи запровадження нового покарання, можна передбачити, що найближчим часом кількість звернень щодо булінгу однозначно зросте. Але постійно утримувати інформаційну увагу на одній проблемі практично не можливо. Тому не виключно, що з часом, кількість тих, кого притягуватимуть до відповідальності знижуватиметься. Акцентування уваги на випадках притягнення до відповідальності, звичайно, носитиме профілактичне значення. Але питання у тому чи здатні будуть впоратись і вчителі, і поліцейські з новою для них проблемою і з величезним напливом заяв: у тому числі й з визначенням, що той чи інший випадок насилля серед дітей є боулінгом.

ДОЦІЛЬНИМ Є ФОРМУВАННЯ «ГРОМАДСЬКОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ»

Чому діти не звертаються за допомогою? Як правило, існує дві проблеми: перша – це напівкримінальний кодекс честі, за яким «закладати ближнього» неправильно. Фактично, дитині можуть прив’язати ярлик «стукача», «ябеди». Тому для успішного вирішення питання варто вже з початкової школи формувати у дітей уявлення про те, що надавати інформацію про порушення власних прав чи прав своїх друзів – це нормально, а ось ненормальним є надання неправдивих свідчень, що принижують честь та гідність людини.

Друга проблема – це поглиблення бар’єру між батьками та дітьми. Батьки більшою мірою зосереджені на вирішення меркантильних проблем – заробляння коштів, у тому числі й на утримування дитини. А виховання, формування довірливих стосунків, навіть спілкування – відкочуються на другий план.

За світовою статистикою батьки сьогодні розмовляють з дитиною 12,5 хв на день, з них 8 – читають нотації. Звичайно, варто враховувати, що найчастіше інформація про цькування надходить не від жертв (і тим більше кривдників), а від свідків. Тому доцільно було б і формувати «громадську відповідальність» і у дітей, і у їх батьків свідків.

ЩО ВАРТО ЗНАТИ І РОБИТИ БАТЬКАМ, ЧИЇ ДІТИ СТАЛИ ЖЕРТВАМИ БУЛІНГУ?

1. Відмовитись від двох крайнощів: стратегії «вирішити все і відразу» – коли батьки йдуть розбиратись з дітьми чи вчителями, і в процесі застосування образ чи фізичного насилля з жертв перетворюють у кривдників. Друга крайність – це ж діти, самі розберуться. Комплекс жертви формується на все життя і дитина може стати патологічною жертвою і у виші, і в робочих колективах.

2. Вислухати дитину і заспокоїти її. Дитина має зрозуміти, що проблема вирішиться. І що її вини у цькуванні немає

3. Обговорити проблему з третіми особами (іншими батьками, вчителями) – без претензій та відстоювання своєї точки зору. Дитина може гіперболізувати або перекручувати ситуацію. І насправді в проблемі вона не жертва, а кривдник.

4. Звернутись до вчителя, обговорити та стимулювати його провести відповідні виховні години з дітьми.

5. Написати заяву на директора, який і має збирати і відповідну комісію, яка розглядатиме проблему, і сформує звернення до поліції.

6. Не боятись звертатись до психолога. А) до сімейного психолога – часто проблема дитини лежить у стосунках у сім’ї. Вона може калькувати чиюсь роль; б) до дитячого – особливо, якщо дитина давно є жертвою у своїй групі.

7. Незалежно від дій, що будуть застосуванні у школі, сприяти підвищенню самооцінки дитини, у тому числі й через створення для неї додаткових соціальних середовищ (інші групи спілкування – наприклад, якісь секції чи гуртки).

8. Переведення дитини до іншої школи/класу – це крайнім метод. Але завжди варто розуміти, що неподолання сформованої моделі поведінки жертви, призведуть до того, що дитину можуть цькувати і в інших класах

Більше читайте у статті «Булінг серед дітей: що змінить новий закон і поради батькам»