Неділя 16 Грудень 2017, 09:21

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Експерти прогнозують збільшення рівня насилля в школах та поширення кібербулінгу в Україні

28.11.2017

Цькування, образи, терор, фізичне насилля – з цими проявами булінгу стикається 8 з 10 українських дітей. Відповідні дані були оприлюднені Українським інститутом дослідження екстремізму в дослідженні «Стоп шкільний терор: як зупинити дитяче насилля», презентоване в ІА «Главком».

Вперше в Україні експерти проаналізували причини, наслідки та форми булінгу в Україні, звернули увагу на особливості, притаманні нашій країні.

«Це дослідження – спроба розібратись у тому, що відбувається з нашими дітьми. Надати рекомендації батькам, дітям, учителям. Зрештою, це намагання змінити наступне покоління, зробивши традиційними для нього цінності ненасильницьких моделей поведінки», – говорить директор Українського інституту дослідження екстремізму Олег Зарубінський.

Зокрема, в Інституті наголошують – більшість батьків переконані, що насилля не зачіпає їхню дитину. Натомість в реальності агресія в дитячому середовищі постійно зростає. Експерти пов’язують це зі зниженням впливу родини, популяризацією насильницьких моделей поведінки, відсутністю цілеспрямованої державної політики з подолання булінгу в школах.

Згідно з опитуванням, проведеним ЮНІСЕФ у лютому 2017 року, 67% дітей протягом останніх трьох місяців зіштовхувались з переслідуваннями. При цьому 24%, тобто кожна четверта дитина, за цей же період, ставали жертвами булінгу. За даними ВООЗ, Україна у 2016 році займала 7 місце у світі за кількістю переслідувачів та 9 місце – за кількістю жертв цькування серед 15-ти річних.

Заступник директора Українського інститут дослідження екстремізму Богдан Петренко, переконаний, що булінг негативно впливає не лише на жертву, але й на все суспільство.

«Найголовніше, що треба зрозуміти – це те, що в ситуації булінгу страждають усі. І жертви, і переслідувачі, і свідки. Це і психологічні розлади, і погіршення інтелектуальних здібностей, захворювання, зниження імунітету, головні болі, інші психосоматичні захворювання, соціальні наслідки: ізоляція та антисоціальна поведінка, проблеми зі спілкуванням у дитячому та дорослому житті, низька спроможність до кар’єрного зростання, алкоголізм, наркоманія, злочинність», – говорить він.

Петренко наголошує, що найтяжчим крайнім проявом булінгу є дитячі самогубства та звертає увагу на те, що у 40% дитячих самогубць були проблеми у спілкуванні зі своїм колективом.

Експерт переконаний, що основна причина дитячих суїцидів та поширення цькувань серед дітей – це відсутність комунікацій з батьками.

Ми маємо розуміти,  що сім’я є основним джерелом, який визначає поведінку дитини в колективі. Саме розрив між батьками та дітьми формує безконтрольність, безавторитетність та жорстокість молодшого покоління і безапеляційність застосування насилля. У тому числі й щодо себе, – впевнені в УІДЕ.

Особливу увагу в дослідженні також приділено проблемі кібербулінгу (у тому числі й «групам смерті» у соцмережах). Інформаційна революція призвела до того, що цькування у мережі набуватимуть все більшого розповсюдження.

«Кібербулінг – по-перше – це відсутність локалізації. Дитина ніколи й ніде не захищена від цькувань. По-друге, – анонімність. Не зважаючи на свою роль у реальності, в кіберпросторі дитина може бути будь-ким, – і переслідувачем, і жертвою. По-третє, відсутність соціальних обмежень. Люди стають жорстокішими, коли не бачать обличчя «противника». Збільшення ролі віртуального простору призводить і до втрати авторитету батьками. А відповідно, дитина шукає альтернативні авторитетів (чим і користуються куратори «груп смерті» чи особи, які намагаються використати дитину), збільшується розрив між поколіннями», – пояснює Богдан Петренко.

Говорячи про механізми подолання булінгу, експерти Інституту наголошують, що роботу необхідно вести в декількох напрямках:

По-перше, має проводитись робота з сім’єю. Адже стиль виховання, стиль поведінки дитини багато в чому визначається родиною. Це і насилля у сім’ї, і гіперопіка над дитиною, і авторитарний стиль, і вседозволеність. Всі ці типи поведінки призводять до того, що дитина стає або жертвою, або – переслідувачем. Або – приймає норми поведінки, навіть коли вони суперечать її переконанням. Тому, у роботі із сім’єю звертатись необхідно не лише до дитячих, але й до сімейних психологів. Батьки мають розуміти, що їх невтручання, різке втручання або втручання, яке не призвело до результатів, може погіршити проблему.

Якщо батьки та вчителі не демонструватимуть ненависті чи самі не продукуватимуть знущання, то це призведе до того що і діти калькуватимуть саме ненасильницьку поведінку. Дитина має розуміти, до кого вона може звернутись за порадою.

По-друге, в роботі як з жертвами булінгу так й з переслідувачами має застосовуватися індивідуальний підхід.

Щодо жертв: підняття самооцінки дитини, усвідомлення власного я, налагодження соціальних контактів, самовдосконалення, розвиток здібностей дитини.

Щодо переслідувачів: навчання емпатичних навичок, соціальних контактів без насилля. Залежно від мотивів булера: переведення енергії у конструктивне річище, залучення дитини до змагань, спортивних секцій. За наявності у них лідерських амбіцій – використати їх в організації класу. Якщо у дитини слабкий самоконтроль – зосередження уваги на ситуації в родині. І, звичайно, – робота з психологом.

По-третє, впевнені дослідники, боротьбі з булінгом сприятимуть групові заняття – це заняття з класом, єднання групи на основі спільних цінностей. Проведення з учнями та батьками класних годин, в яких роз’яснюватиметься сутність явища булінгу та методи його профілактики. На такі заняття можуть бути запрошені експерти: працівники поліції, психологи, соціальні працівники, які б пояснювали їхню специфіку роботи. Найголовніше – те, що робота з групою має бути постійною, а не носити разовий характер.

І зрештою, робота має вестись на загальнодержавному рівні.

Перше – це зміна системи освіти. Має збільшитись дискусійна складова на уроках (дитина повинна вміти мирно опонувати і відстоювати свою думку), уроки повинні мати сучасний характер, зокрема – кіберзахист, медіакультура, культура поведінки у сім’ї, громадянська активність. Посилити позашкільну освіту (частина цькувань – через велику кількість вільного часу плюс дитина отримує додаткове спілкування та пробує інші соціальні ролі).

Друге – посилити цінність сім’ї.

Третє – подолання стереотипів «інакшості» та нетолерантності. ЗМІ та державна інформаційна політика має зосередити увагу на подолання певних міфів, що існують у громадській думці. Зокрема, йдеться про упереджене ставлення до певних соціальних груп – інвалідів, біженців, переселенців.

«Проблема булінгу в Україні, на жаль, є малодослідженою та не пріоритетною для держави. Подолання цього небезпечного явища вимагає відповідних законодавчих змін та запровадження цілісної державної програми з протидії та профілактики булінгу, за прикладом тих, що снують в розвинених країнах», – резюмує Петренко.

Дослідження в PDF
Презентація дослідження в PowerPoint

Відео

 

Фото

Bulling.Crime (6) Bulling.Cyber (2) Bulling.Invalids Bulling-1 (4) bullingall

24099893_1758631510844567_439366207_n

24209597_1601397353254519_726871199_o

24167239_1601396209921300_1369534838_o