П'ятниця 06 Грудень 2019, 20:41

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Кібербулінг в Україні – чи можна захистити дитину?

07.09.2019

Про опитування ЮНІСЕФ, яке показало, що 29% українських дітей стають жертвами онлайн-цькування – 7 вересня у коментарі експерта Інституту Богдана Петренка Українському радіо.

Кіберцькування по типажу жертви є двох видів: перше – це продовження цькування у реальному житті. І тоді жертва – це дитина, яка має низьку самооцінку та низький рівень соціальної адаптації. Але є інше цькування – коли кривдник і жертва не знають одне одного. І тоді і жертвою, і кривдником може стати будь-хто. Часто навіть кривдник кібербулінгу – це жертва у реальному житті. У свою чергу, саме анонімність, як головна ознака онлайн-цькування робить саму процедуру жорстокішою.

Щодо притягнення до відповідальності, то теоретично це можливо, не зважаючи на анонімність. Але не варто на це сподіватись, бо в кібербполіції є інші – гостріші питання – як то торгівля людьми, фінансові шахрайства. Тому питання кіберцькування буде предметом реального розслідування лише у разі реальних загроз. Навіть якщо виходити з нашого законодаства, то сьогодні немає прикладів притягнення до відповідальності кривдників, якщо цькування відбувалось виключно в Інтернеті, а жертва та кривдник не були знайомі між собою у реальному житті.

Тому, зазначив Петренко, головним у протидії кібербулінгу є не притягнення до відповідальності кривдників, а формування у дітей, особливо у свідків, такої моделі поведінки, яка б  унеможливлювало підтримку самого цькування (як то лайки, коментарі чи перепости образливих матеріалів).