Сьогодні окуповані частини Луганської області були відключені від постачання електроенергії з великої України. Про політичні наслідки такого рішення – у коментарі експерта Інституту Богдана Петренка.
По-перше, в інформаційному плані – це звичайно контрвідповідь на ледь не єдиний плюс, порівняно з Україною, який постійно мусується для жителів окупованих територій – дешеві комунальні.
По-друге. Відключення передбачає пошук альтернативних варіантів. І якщо у випадку Криму на це потрібні роки (для повного покриття). То у випадку ЛНР – у рази менше. Можливо і не три години, як заявив Плотницький, але і не до 2020 року. Та – заживлення на Росію зможе вирішити проблему самого відключення та, теоретично, окупована Луганщина не залишиться без світла. Але це не знімає питання оплати послуг. Тому в Росії два варіанти – або вимагати підняти ціни на комунальні у «республіці», тим самим наразившись на незадоволення у зоні окупації. Або надавати за безцінь електроенергію в ЛНР, і на разитись на невдоволення росіян. Бо комунальні платежі у Росії вище, ніж комунальні платежі в Україні (не говорячи вже про «соціальні» ціни у «республіках»). І передача «халявної» енергетики якісь, нехай і «дружній республіці», на фоні зубожіння російського населення та його невдоволення зростанням видатків на «Кримнаш», може призвести до погіршення ситуації у самій Росії. Де і так половина населення, як вказують у Левада-центрі, заморилась чекати покращень від Путіна.
А враховуючи, що через рік у Росії президентські вибори, найімовірніше проблему просто перекладуть на плечі людей, що проживають в ОРЛО. Ціни піднімуть. Тим більше, що російські куратори чітко відмовили у російській інтеграції регіону. Таким чином, вони вважають, що ненависті між українцями по різні сторони лінії зіткнення достатньо для того, щоб нехтувати соціальними інтересами людей в окупації.
І звичайно, є й недоліки відімкнення. Насамперед, це подальше проштовхування ЛНР у російський економічний простір. Тепер уже й в енергетичному вимірі. І, звичайно, посилення ідеологічної прірви між вільною та окупованою частинами України. Каміння ненависті полетять не в тих, хто не платить за електроенергію, а у тих, хто її відімкнув. До того ж Україна до цього часу так і не змогла посилити інформаційний вплив на громадську думку у зоні окупації. Хоча б для того, щоб дати зрозуміти населенню, що відключення електроенергії – наслідок неефективної роботи «органів влади» сепарастистів, а не політичне рішення з відокремлення частини Луганської області.
Телеведуча розповіла про цькування в школі
Публікація виходить в рамках спільного соціально-просвітницького проекту Українського інституту дослідження екстремізму та сайту “Сегодня” “СТОП ШКІЛЬНИЙ ТЕРРОР!”, спрямованого на профілактику і протидію буллінгу в школах.
“У своєму житті я поміняла дві школи. Дев’ять класів навчалася в одній маленькій школі, а потім перейшла у велику гімназію. Там мене ніхто не цькував, не ображав, але коли я прийшла в новий колектив, мене повністю ігнорували. Перший час просто зі мною не спілкувалися. Мене привела класний керівник, представила: “У нас нова учениця Неля. Тепер вона буде вчитися з нами”. Всі подивилися і продовжили далі займатися своїми справами. Я не можу сказати, що я була розгублена або засмучена цим. Я на той час вже розуміла, що таке великий колектив і що людям потрібно адаптуватися. Тому, переступаючи через свої сумніви, я все одно підходила до однокласників і питала, де деякі кабінети знаходиться або як звати того чи іншого вчителя.
І ви знаєте, з часом, поступово зі мною почали спілкуватися. Згодом, ми здружилися з усім класом і протягом 5 років я організовувала всіх на зустрічі випускників і вважаю своїм особистим досягненням те, що я і тоді і зараз однаково рівно з повагою ставилася до всіх в своєму класі.
Тому я б хотіла всім дітям сказати: новенький ти в класі або не новенький, моя особиста порада – не змінюйте себе, майте внутрішній стрижень і не треба підлаштовуватися під когось. Не думайте, що для того, щоб з вами почали спілкуватися, треба дружити з Танею і Петром, а з іншими не дружити, це не правильно. Це не нормально. Ви такі, які ви є, і ви класні. Не важливо до якої частини класу ви відноситесь, просто залишайтеся людиною”.
Модель, учасниця проекту “Супермодель по-українськи” розповіла про цькування в школі
Публікація виходить в рамках спільного соціально-просвітительського проекту Українського університету дослідження екстремізму та сайту “Сегодня” “СТОП ШКІЛЬНИЙ ТЕРРОР!”, спрямованого на профілактику і протидію буллінгу в школах.
“Я хочу розповісти свою історію, яка змусила мене працювати над собою, бути краще, прагнути і досягати своєї мети. В школі я відчувала неприязнь з боку своїх однокласників в зв’язку з тим, що переїхала в Україну з Німеччини і батьки дали мені друге ім’я – Вільтраут. Для моїх однокласників це було дуже незвично, дивно і відразу виникали якісь нехороші асоціації з Німеччиною.
Потім послідували образи з приводу того, що у мене була зайва вага, проблемна шкіра. Тобто все накладалося одне на одного. І, звичайно, це було дуже неприємно вислуховувати від своїх однокласників, що ось ти така негарна, товста. Я підсвідомо в себе закривалася, мені було прикро, і я кожен день молилася, щоб стати красивішою, хоча, в принципі, я не була потворою. Просто дітям хотілося мене ображати, ось вони мене й ображали.
Але в один прекрасний момент я просто змусила себе змінитися. Почала займатися своєю фізичною формою, правильним харчуванням, шкірою. І моє перше досягнення – мене прийняли в модельне агентство навіть без кастингу. Просто за те, що мої зовнішні дані абсолютно підходили. І починаючи з дев’ятого класу мої однокласники змінили своє ставлення до мене.
Вони побачили, що я змінилася, покращала, і до мене покращилося ставлення. І сьогодні, коли зустрічаю когось з них, читаю в очах: “Ніна вибач, що ми так робили”. Я вважаю, якщо дитина в школі відчуває до себе негативне ставлення, не варто замикатися, навпаки, треба прагнути працювати над собою”.
Сегодня, Спецпроект «Стоп шкільний терор»
Теле-і радіоведуча розповіла про цькування в школі
Публікація виходить в рамках спільного соціально-просвітительського проекту Українського університету дослідження екстремізму та сайту “Сегодня” “СТОП ШКІЛЬНИЙ ТЕРРОР!”, спрямованого на профілактику і протидію булінгу в школах.
“Я вчилася в класі з посиленим вивченням англійської мови. У нас була огидна вчителька, яка “щемила” всіх підряд. Не знаю чому, але мене вона теж “щемила”. Може, тому, що моя мама теж була вчителькою, і вона нас обох недолюблювала. Або, що моя мама, на відміну від неї, була стрункою. Вона мені постійно ставила двійки. Начебто я і знала англійську, але на самому уроці боялася сказати.
Було дуже прикро, я навіть плакала після уроків. І приходячи додому, не знала, що відповісти мамі, чому у мене стоїть двійка. І отримувала ременем. Це було найприкріше. Але через якийсь час, після середньої школи, я вивчила англійську і на даний момент знаю її краще за свого чоловіка. Найсмішніше, що викладач англійської, знаючи наскільки я стала успішною і красивою, передає мені привіти. А я їй ні.
Переживши якийсь стрес, я взяла себе в руки і вирішила поміняти відношення до цієї ситуації. Для початку я пішла в спортивний гурток і стала сміливішою. І я якось випросталася, чи що. Наче я сильніша за всіх цих людей і вища. Я перестала звертати увагу на те, що вони мені кажуть. І це спрацювало, я просто стала займатися тим, що мені цікаво. І коли мені говорили якісь грубощі, говорили, що я дурепа або двієчниця, я нічого не відповідала цією людям, я вважала, що я вища за це.
У підсумку пройшли роки, і я непогано виглядаю: струнка, весела, хороша собою. Я відома у мене скоро буде своя книга. Ніколи не потрібно звертати увагу, як гавкають собаки. Ти великий красивий караван і ти повинен йти вперед”.