Неділя 05 Липень 2020, 03:41

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Люди як заручники політичних інтересів Москви

26.06.2020

Про ситуацію з перетином лінії зіткнення на Донбасі, роботу КПВВ та чи є перспектива вирішення гуманітарних питань під час засідання ТКГ – 26 червня у коментарі експерта Інституту Богдана Петренка виданню “Життя

Гуманітарний фактор – це один з головних у будь-якій війні. І йдеться як про проблему в цілому, так і про тиск «правами людини» для того, щоб противник пішов на стратегічні поступки. Фактично все це ми спостерігаємо і в межах відкриття КПВВ для перетину лінії зіткнення. Російські проксі обмежують права українських громадян, що опинились в окупації, але звинувачують в цьому українську сторону. Зокрема, таку ситуацію ми спостерігаємо на КПВВ «Оленівка».

Крім того, останнім часом з’явилась інформація про те, що на пунктах перепустку в примусовому порядку НЗФ вимагають від цивільних здавати відпечатки пальців. Як на мене, – це не просто порушення прав людини, але й формування відчуття постійного страху, що тебе можуть притягнути до відповідальності за «шпигунство на користь України».

Чи вирішить усі гуманітарні питання наступна зустріч ТКГ? Усі точно не вирішить, бо якщо вирішити всі гуманітарні питання – нічим буде тиснути на Україну. Тому – порушення прав людини, проблеми пересування через КПВВ залишатимуться актуальними аж до визволення Донбасу.

Поведінка бойовиків є антигуманною щодо українських громадян, – це демонструє практика. Та це не виправдовує окремих помилок, які допускаються з українського боку. Від самого початку Україна, практично повністю закривши Донбас і Крим, фактично позбавила своїх громадян, які проживають в окупації отримувати допомогу у наших закладів охорони здоров’я. Це не лише пов’язано з лікуванням чи обстеженням на коронавірус, а й з іншими хворобами – зокрема, проходженням планової хіміотерапії в українських медичних центрах.

Поки що карантин залишатиметься дієвим чинником, який впливатиме на рішення ти, хто дозволяють/забороняють КПВВ повноцінно працювати. З одного боку, немає достовірної інформації про те, що відбувається з епідемією того боку. А з іншого, українські політики залежні від громадської думки, яка хоча вже заспокоюється, але все ще не відійшла від «коронавірусної ксенофобії».  Але яку б позицію не зайняли вони, ми маємо розуміти, що пропаганда працюватиме таким чином, щоб перекласти всю відповідальність за невирішені гуманітарні питання на Україну