Понеділок 21 Вересень 2020, 11:34

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Режим припинення вогню набув чинності

28.07.2020

Про те, які ризики містять нові домовленості про режим тиші і що треба було зробити Україні – 27 липня у коментарі експерта Інституту Голосу Америки.

Військовий тиск лишається одним із головних важелів впливу Кремля на Україну. Всеохоплюючий режим припинення вогню несе ризики консервації ситуації. У Москві усвідомлюють, що Україна може не піти на подальші політичні поступки. А Росія заміть політичного контролю над Україною може отримати ще одне Придністров’я чи Південну Осетію, які треба буде годувати. З урахуванням того, що видатки на Донбас будуть в десятки разів більше, ніж, наприклад, на Абхазію. Тому стратегічно – до поступок власним суверенітетом Україною, Росія не вигідне тотальне перемир’я.

Але можна очікувати на тактичне зниження числа обстрілів. До дня виборів. В Кремлі розуміють, що активізація бойових дій на Сході – це мінус проросійським партіям в Україні. В той же час, росіяни завжди намагатимуться «продати» те, що їм і так треба робити. Як, наприклад, це було під час обміну українських моряків минулого року. І зараз – коли під килимом «режиму тиші» вони пропихають часткову субєктивізацію «республік».

Звідси зрозуміле прагнення Президента України підписати перемир’я на рівні норманської четвірки та провести прямі переговори з Путіним. Це – спроба символічної демонстрації українському суспільству, що ніякої зради не має. Ми домовляємось з РФ. Але модель її реалізації підкачала з точки зору ще однієї стратегії Зеленського – небажання прямо називати Росію агресором. Тому, навіть в українській офіційній версії їхньої розмови, акцент зміщається на те, що Росія – це ніби не ворог, а один з посередників.

Що мала б зробити Україна в цій ситуації? Перше – навчитись стратегічному плануванню. Без останнього ми і далі будемо лише відповідати на російські виклики та потрапляти у російські пастки угод. Друге – прописати сам механізм через яких відбуватиметься реагування на порушення, а не просто згадати його. Третє – дати офіційні роз’яснення українцям/Росії та світові що ми закладаємо у кожен пункт останніх домовленостей. Особливо в ті, де проглядається субєктивізація бойовиків.

Більше у матеріалі Тараса Бурноса