П'ятниця 19 Жовтень 2019, 02:46

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Що може містити новий закон про особливий статус ОРДЛО

04.10.2019

Про те, які законодавчі зміни очікують Україну після прийняття “формули Штайнмайєра”, – 4 жовтня 2019 року у коментарі заступника директора Інституту Богдана Петренка.

Діючий закон про особливий статус Донбасу вже містить усі можливі «зради», які прописані у “міських домовленостях”. Тож навряд чи новий сильно відрізнятиметься”.

— Навряд чи ми матимемо наскільки новий закон, що він докорінним чином відрізнятиметься за змістом від діючого Закону «Про особливості місцевого самоврядування…». Справа у тому, що цей закон містить усі можливі «зради», які прописані у міських домовленостях. Це і амністія, і особливий порядок формування судів та прокуратури на території ОРДЛО, і народна міліція, і «добросусідські відносини» ОРДЛО з Російською Федерацією, і питання російської мови. Відмінності полягатимуть у тому, що:
1. Окремі пункти будуть прописані деталізованіше, а не просто копіпастом з «мінських домовленостей». Зрозуміло, що диявол часто криється в деталях, але вищезазначених «зрад» уже цілком достатньо і без деталей. Більше того, деталі якраз будуть спрямовані на те, щоб приховати «зраду» від самих українців. Наприклад, пропишуть, що амністія не стосуватиметься військових злочинів (тобто стосуватиметься не тих, хто стріляв у бік України, убивав бійців ЗСУ, а лише тих, хто порушував правила війни – але про це не говоритимуть) чи вільний розвиток української мови в питанні про захист російської (фраза нічого не дає українській, але захищає російську).

2. Набуття чинності цим законом відбуватиметься уже не після відведення «іноземних військ» (як передбачено чинним законом), а відповідно до формули Штайнмаєра – тимчасово у день виборів, і на постійній основі – після звіту ОБСЄ (можна не сумніватись у тому, який він буде).
Найбільша проблема полягає і не у цьому законі, а у тому, що мають бути внесені зміни до Конституції про децентралізацію з урахуванням особливого статусу ОРДЛО і з урахуванням пропозицій представників «республік». Бо повний контроль над кордоном ми отримуємо саме після прийняття відповідних змін. Більше того, що ці зміни, на думку Росії мали б передбачати питання вето від регіонів на загальнодержавні рішення. Це може бути верхня палата парламенту (може, навіть не дарма «Слугою Народу» порушувалась тема про імплементацію референдуму 2000 року). І в цій палаті – наприклад, два якихось регіони мають право вето на рішення нижньої палати.
Ще одним важливим питанням, що не передбачене мінськими домовленостями може стати питання неймінгу. Росія може впертися, щоб республіки були прописані саме як «ДНР» і «ЛНР». Імплементація цих назв, хоча це має більше символічне значення, повністю б зламало здатність до подальшого спротиву. А відмова від них могла б стати тією поступкою з боку РФ, що дозволила б прийняття інших її вимог.
І звичайно, для того, щоб прикрити загальних негатив може бути реалізований пункт обміну заручниками. Реалізація якого може йти як невід’ємний додаток до взятих Україною зобов’язань щодо прийняття цього закону, чи то – змін до Конституції. Емоційність від повернення полонених відволікла б увагу від поразки у захисті суверенітету.

Більше – у матеріалі Мирослава Лісковича “А що нового може бути в новому законі про особливий статус Донбасу?