Неділя 16 Грудень 2017, 08:57

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Теракти в Україні. Специфіка, чинники та тенденції. Прес-конференція заступника директора Інституту Богдана Петренка в прес-центрі “Главкому”

27.10.2017

27 вересня 2017 року заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко провів прес-конференцію в прес-центрі “Главкому”. Тема: “… і знову теракт”. 

Тези виступу

Привертає увагу різке зростання у 2016 році кількості злочинів за статтею 258 – теракт (на 43%). Особливо – зважаючи на відсутність резонансних терактів у 2016 році.

Проблематичним у контексті протидії терористичній активності є скорочення кількості кримінальних справ за статтею фінансування тероризму – майже в 2,2 рази порівняно з 2015 роком. Аналогічна ситуації і зі створенням терористичної групи – у 2016 році кількість зареєстрованих проваджень скоротилось в 2,3 рази. Зазначимо, що саме пошук фінансових джерел тероризму та ініціаторів утворення терористичних груп є дієвим фактором упередження тероризму як явища. Натомість увага правоохоронців зосереджена на самих терактах – це пошук виконавців, а не замовників. А відповідно – не упередження, а протидія.

Особливості терактів 2017 року:

1. Ужорсточення терактів. Використання вибухівки та вибухи автомобілів у мирних містах призводять не лише до убивств, але до того, що ці убивства ставлять під загрозу життя та спокій мирних громадян.

  1. Аморальність терактів. У випадку з вибухом у якому загинув Тимуром Махаурі постраждала маленька дитина, тобто виконавців уже не утримує від реалізації терактів наявність стримуючих факторів.

3. Політичні убивства через терористичні акти. Їх мета – усунути тих, хто здійснює реальний спротив (Хараберюш, Шаповал) або хто може здійснити «злив» інформації (Вороненков). Їх мета

– усунути реальну загрозу для інтересів Росії;

- спровокувати спецслужбовців діяти у відповідь. Причому, ми розуміємо, що «атвєтка» розповсюджуватиметься на територію окуповану територію України, а не на справжнього агресора. Таким чином, мета – спровокувати дії, які б закріплювали те, що війна на Донбасі – громадянська.

- залякати осіб, які ведуть реальну боротьбу з російською загрозою (військові, правоохоронці).

4. Диверсії всередині країни. Не залежно від того, хто реально був винен у ситуації, ми маємо розуміти, що це в інтересах агресора:

- зниження обороноздатності вигідно ворогові (плюс питання передачі зброї)

-  зниження рівня підтримки українських військових.

5. Спроби сіяти паніку альтернативними шляхами. Зокрема, з кінця 2016 року  активізувався такий напрямок як кібертероризм.

Два напрямки. Перший – це «групи смерті». Не зважаючи на те, яка була їх справжня мета, в кінцевому результаті вони призвели до хвилі панічних очікувань щодо зростання дитячих самогубств.

Другий – кібератаки. Відбулось щонайменше три кібертатаки. У травні, червні та жовтні. Але, на сьогоднішній день ми розуміємо, що втрата пильності призведена багаторазовими повтореннями цих операцій може призвести до того, що кібератаки можуть відбутись значно потужнішими навіть за червневу.

6. Український тероризм як залякування населення на контрольованій Росією території: затримані щонайменше дві диверсійні групи в Криму. + система терактів у ОРДЛО, яка відразу списується на діяльність ГУР чи СБУ.

У випадку з ДНР та ЛНР можна прослідувати чітку залежність – зменшення інтенсивності протистояння на лінії зіткнення призводить до посилення внутрішніх протиріч всередині «фейкових республік».

Плюс теракти в Україні – це сигнал для мешканців окупованих територій про те, що повернення під юрисдикцію України не вирішить їх проблем

5. Символізм Як і раніше, небезпечними для терористичних атак є державні свята (День Конституція – убивство Шаповала та кібератака), або інші символічні дати – вибухи в Калинівці (день народження Президента). Теракти можуть стосуватись пам’ятників, особливо – нових (вандалізм) та символічних постатей – але враховуючи, що в Україні відсутні реальні політичні лідери, що мають високу довіри, то такими символами можуть виступати ті, до кого в суспільстві є довіра – зокрема військовослужбовці

6. Позиціонувалась система виконань терористичних атак – як правило виконавці – це громадяни України, і часто – носії патріотичних переконань. Агресор не лише намагається перервати всі можливі ланцюги, які б пов’язували б його із екстремізмом в Україні, але й – сформувати негативне ставлення в суспільстві до такої цінності як патріотизм.

Фактично можна говорити про такі чинники:

-          заспокоєння суспільства через локалізацію війни на Донбасі, на фоні цього заспокоєння

-          дифузія насилля, пов’язана з цією ж локалізацією – нелегальна зброя та вибухівка розповсюдились мирною територією України плюс «повернення» з війни пасіонаріїв – людей схильних до насильницької поведінки

-          необхідність постійного інформаційного сигналу про неспокій в Україні

-          спроби довести «громадянськість війни» в Україні – тобто намагання спровокувати війну спецслужб між Україною та фейковими республіками.

-          розширення моральних меж прийнятної поведінки як серед протестувальників, так і в кримінальному середовищі

Прогнози

1. На сьогодні основний замовник терактів – Росія – не зацікавлений у тому, щоб продукувати на території України масові криваві терористичні атаки. Такі атаки призведуть до того, що суспільство єднатиметься з вимогою дати гідну відповідь. І такою відповіддю може стати посилення поліцейських функцій держави. А це – точно не в інтересах агресора для якого поліцейська держава – це ідеальний політичний режим.

2. Система персональних терактів – як показав 2017 рік – є дієвою і буде продовжуватись далі. Крім українських патріотів та військових у зоні ризику також перебувають і помірковані прихильники Москви. Я не виключаю, що з часом у зону ризику можуть потрапити і ті, хто виступає за мирне вирішення конфлікту на Донбасі.

3. Переорієнтація українців на внутрішні загрози. Спроби показати, що основна загроза для українців не у зовнішньому ворозі, а у внутрішніх. Фактично, це означає використання українських радикалів як виконавців терористичних атак з майбутнім «злиттям» їх українським спецслужбам.

Ми маємо розуміти, що мета Росії – не лише зруйнувати Україну, а зробити так, щоб це виглядало внутрішніми процесами. Фактично вбиваються дві цілі – руйнується державність і руйнується довіра до тих, хто мав би цю державність захищати – військових і до українських патріотів.

4. подальше залякування суспільства з метою зневіри в інститутах безпеки, а відповідно – і в інститутах держави.

Але, існують ризики того, що жорстокість терактів поступово зростатиме. З одного боку, відбувається нормалізація насилля. І якщо у 2015 році достатньо було кинути гранату, то наприкінці 2017 року почали вибухати автомобілі та з’являтись непрямі жертви. Тобто жертви не серед учасників подій.

Більше того, враховуючи що ми переживаємо у насиченому інформаційному просторі, коли подія в інформаційному просторі живе лише день-два –а через тиждень люди забувають про неї, не варто виключати й збільшення інтенсивності терористичних атак.

Останній вибух був квінтесенцією залякування. По-перше, у ньому був сигнал про те, що незахищеними в Україні є навіть ті, кого охороняють (в теракті загинув охоронець нардепа), не говорячи про пересічних українців. По-друге, навіть перевірка власного авто не убезпечить вас від теракту (вибухівка може бути закладена у припаркований поруч транспортний засіб). По-третє, під час теракту загинули випадкові люди. Тобто, будь-хто може випадково стати жертвою терористичної атаки.

Тому цей теракт – це черговий удар по системі безпеки українця, а відповідно – по його здатності довіряти найдорожче – своє життя – державним структурам. А коли держава не має довіри, то таку країну простіше захопити. Чи ззовні, чи зсередини.

Війна породжує війну. Може спрацювати і ефект наслідування. Як і у випадках, коли в США, а потім у світі відбулась хвиля масових розстрілів (у тому числі й в школах), в Україні може спрацювати і ефект наслідування, коли малі малочисельні групи будуть використовувати теракти для того, щоб заявити про своє існування та свою значимість.

Більше того, атомізоване суспільство (зневіра у авторитетах, кожен сам за себе) та ефект наслідування можуть призвести до того, що відбудеться не лише

Але якби там не було ми маємо розуміти, що навіть подолавши внутрішні чинники терористичної активності, ми продовжуватимемо жити в умовах українсько-російського конфлікту, де агресор постійно підкидатиме нам проблеми як тільки рівень екстремізму в Україні набуде чітких ознак деескалації.

З відео прес-конференції можна ознайомитись за посиланням

https://www.facebook.com/Glavcom.ua/videos/1921007587915516/