Неділя 09 Серпень 2020, 00:02

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Термінове введення ринку землі як загроза наростання соціальної напруги та агресії (експертна оцінка)

20.11.2014

У проектах коаліційних угод, які наразі обговорюються, в черговий раз порушено питання про термінове запровадження ринку землі. Остання спроба скасувати мораторій на купівлю-продаж землі була на початку 2013 року. Виникають питання: наскільки вчасно воно поставлене? Чи підготовлено всі необхідні зміни для ефективного впровадження ринку землі?Які наслідки реалізації цього питання можуть на нас очікувати?

Щодо оцінки своєчасності

В часи фінансової кризи, девальвації гривні, проведення бойових дій на території держави, окупації АР Крим, запроваджувати таку суспільно значиму реформу безвідповідально. Враховуючи невдалий досвід приватизації, коли вартість ваучера за рік була знецінена, не було проіндексовано втрати, за великими чергами люди навіть формально не встигли скористатися правом на отримання частки власності, можна легко прогнозувати аналогічну ситуацію з терміновістю запровадження вільної купівлі-продажу землі у сучасній Україні.

До сих пір точиться дискусія наскільки адекватно оцінено гектар землі, особливо в районі українського чорнозему, зроблено порівняльний аналіз вартості землі за кордоном і виявлено, що навіть поза чинником девальвації гривні, наш гектар недооцінений мінімум в десятки разів, а якщо порівнювати, наприклад з угіддями Нідерландів, то у сотні разів. За оцінками експертів Німецько-українського аграрного діалогу (BVVG) вартість української землі буде однією з найнижчих у світі, зокрема «Вартість гектара землі у Закарпатській області буде нижчою за сільськогосподарські угіддя у східній Гані».

Станпідготовки запровадження земельного ринку

По-перше, на думку іноземних експертів, не проведено узгодження функціонування системи Державного земельного кадастру та відповідних інституцій до вимог Євросоюзу. Не забезпечена прозорість процедур через розмежування юридичних та адміністративних аспектів регулювання земельних питань. Відокремлення цих важливих функцій в автономні інституції є реальним запобіжником корупційних дій. Дві інституції є балансом сил і жодна з них не повинна мати вирішального голосу щодо вирішення земельного питання в той чи інший спосіб.

По-друге, не створене державне агентство за контролем землеобігу, натомість проголошується необхідність різних бюрократичних інституцій, в тому числі державного земельного банку, які тільки ускладнюватимуть процедури та слугуватимуть засобом для ймовірних зловживань. Зокрема, спеціально створений банк, тим більше якщо він зосередить на собі всі операції з купівлі-продажу, стане інструментом маніпуляцій, впливів потужних «латифундистів», які за безцінь спробують скупити всі значущі земельні активи.

По-третє, немає системного розуміння послідовності впровадження ринку землі. Для того щоб виробити ефективне і результативне рішення, яке буде всім громадянам зрозуміле, прозоре та ефективне необхідно допустити до процесу розробки земельної реформи незалежних експертів, в тому числі міжнародних фахівців, представників громадських організацій. Шляхом дискусій та порівняльного аналізу досвіду розвинених країн прийти до суспільно узгодженого варіанту.

Наслідки термінового запровадження ринку землі

Девальвація гривні, суттєве падіння купівельної спроможності селян, зростання цін на продукти харчування, ліки, все це є чинниками подальшого зубожіння громадян. До цього можна додати нерозвинену інфраструктуру, відсутність належної зайнятості на селі, що де-факто унеможливлює залучення селян до повноцінного ведення аграрного бізнесу. Для обробки землі необхідно мати можливість отримувати «дешеві» кредити, орендувати чи купувати сільськогосподарську техніку, мати вихід на ринки збуту продукції.

Іншій категорії селян та власників земельних паїв, які бажатимуть продати власні ділянки, не зможуть це зробити за адекватну ціну. За оцінками фахівців, ціни на земельні паї на початку продаж будуть вкрай низькими, а процедура купівлі складна і незрозуміла, з різними бюрократичними перепонами. Зацікавлені і впливові особи з легкістю зможуть тиснути на незговірливих власників і змушуватимуть їх віддавати паї за безцінь.

Скуповування землі великими гравцями земельного ринку за таких умов неминуче, а тому наростатиме агресія і протест, які можуть спровокувати утворення незаконних озброєних формувань, численні конфлікти між новими власниками-латифундистами та незаможними, зубожілими селянами. Виникне досить значна вірогідність проведення масових акцій протесту з непрогнозованими наслідками.

Необхідною умовою запровадження повноцінного ринку землі, окрім системності та послідовності, безумовно, є стабільність фінансової, економічної та політичної ситуації в Україні; на сьогодні така стабільність абсолютно примарна.