Неділя 18 Листопад 2017, 12:21

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

УІДЕ НА МІЖНАРОДНІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ В МІСТІ СУМИ

13.11.2017

10 листопада 2017 р. у Конгрес-центрі Сумського державного університету в рамках Міжнародної конференції «Польща – Україна: сусіди та партнери» з доповіддю «Проект Міжмор’я як новий шанс посилення співпраці Польщі та України» перед студентським та викладацьким складом Сумського державного університету виступив директор Українського інституту дослідження екстремізму, очолюваного Галиною Герегою, Олег Зарубінський.

Стислий виклад доповіді додається.

В умовах геополітичної та геоекономічної нестабільності та нових глобальних викликів нагальним питанням, яке потребує вироблення комплексного механізму для його вирішення, є створення на базі країн, розташованих у Балто-Чорноморсько-Каспійсько-Адріатичному ареалі спільного альянсу, скерованого на формування геоекономічного партнерства.

З подібною ініціативою виступають лідери країн Центральної та Східної Європи, а також представники різних верств громадянського суспільства та бізнесу.

Зокрема, дуже важливі пропозиції з цієї проблематики сформулював президент Польщі Анджей Дуда, який провів у липні цього року саміт країн Міжмор’я (Адріатика – Балтика – Чорне море).

На саміт у Варшаві приїхали лідери 12 країн Центральної та Східної Європи.

4 країни Вишеградської групи – Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина. Балтійські країни – Латвія, Литви, Естонія. Брали участь у саміті також Болгарія та Румунія, Австрія,  Хорватія.

Україна на цей саміт запрошена не була.

Можливо, тому що проігнорувала (на мою думку, абсолютно помилково) запрошення на попередній аналогічний захід.

З формальної точки зору, не виключаю і наступного.  Оскільки всі 12 країн, що взяли участь у саміті у липні 2017 р.– є членами Євросоюзу, жодної країни – не члена Євросоюзу там не було.

Водночас!

Історія взаємин і співробітництва країн в басейнах Балтійського та Чорного морів набагато більша і триваліша, ніж взаємини в форматі ЄС.

Загальновідомо, що ще за часів варягів, у  9-12 століттях,  Київська Русь здійснювала торгівлю з Північною Європою та Візантією за допомогою давнього торгівельного шляху між Балтійським та Чорним морями.

Згідно з «Повістю минулих літ», цей шлях «із варяг у греки» проторував ще апостол Андрій. Шлях «із варяг у греки» здавна трактувався не лише як своєрідний засіб транспортного сполучення між землями Балтійського та Чорноморського Міжмор’я, а й як важливий фактор різноманітних зв’язків і єднання народів двох басейнів для спільних дій, передусім зовнішньоторговельного та гуманітарного характеру.

Співпраця від моря до моря продовжувалася також тоді, коли литовські, українські та польські території були частинами однієї держави.

До речі, в Україні подекуди з’являються спекулятивні або маніпулятивні акценти стосовно того, що Юзеф Пілсудський, порушуючи тему Міжмор’я, розглядав її виключно як засіб створення конфедеративної польської держави з включенням народів, що колись проживали на всій території Речі Посполитої.

Водночас, хтось не хоче згадувати, але й просто не знає, що ідея Балто-Чорноморського Союзу була сформульована президентом УНР Михайлом Грушевським ще у 1918 році в його есе «Орієнтація чорноморська».

Проте, щоб не порушувати регламент, до більш глибокого історичного екскурсу вдаватися не буду.

Скажу лише, що на початку 2005-го року я став співавтором великої статті для газети «Дзеркало тижня» під назвою «Перспективи Балто-Чорноморського співробітництва», яка була надрукована у березні того ж 2005-го року. В ній  намагався, на прикладах взаємовигідного співробітництва в першу чергу у сферах інфраструктури, енергетики, транспортних зв’язків, в цілому економічної взаємодії максимально актуалізувати проблему Балто-Чорноморського співробітництва.

І ось пройшло 12 років. А для реалізації відповідного проекту залишається, як мовиться, непахане поле.

На нашу думку, а точніше, – як показує наш аналіз, для сучасної України вкрай важливо брати участь у цьому глобальному проекті, який актуалізувала польська влада у 2017 році.

І знову не обходиться без різноманітних спекуляцій і конспірологічних теоретизувань.

Начебто проект 12-ти був ініційований заради набуття Східно- та Центрально-європейськими країнами певної окремішності від Євросоюзу, самостійності та ексклюзивності. Іншими словами – протидія Молодої Європи так званій Старій Європі. І гра на цьому США. Відзначу, що американський президент дійсно відвідав варшавський саміт у липні цього року.

Дехто натякає на прагненні Польщі за допомогою цього проекту консолідувати навколо себе Східно- та Центрально-європейський субрегіон.

Зрозуміло, що в такій маніпулятивній інтерпретації справа ставиться з ніг на голову.

Оскільки, партнерство і союз держав має визначатися не тим, є чи не має ревнощів до динамічного субрегіону з боку Берліна та Парижу. Ні. А тільки власними національними інтересами, їхнім пріоритетом. І просто чудово, коли інтереси різних країн не тільки не суперечать одне одному, а збігаються.

Я, наприклад, багато в чому  підтримую прагматичну і національнозорієнтовану позицію східноєвропейських країн в тому числі і в питаннях, в яких Стара Європа допускається фатальних помилок (тут і загрозлива міграційна політика, яка, як показує практика, нічим добрим не закінчиться; і дуже сумнівні з точки зору союзництва і справедливості сальдо зовнішньої торгівлі).

Прагнення діяти, виходячи з пріоритету власних національних економічних інтересів вважаю правильним і державницьким!

До того ж добре пам’ятаю слова видатного норвезького професора-економіста Еріка Райнерта про те, що треба менше слухати, що вам радять робити успішні великі країни, а більше звертати увагу не те, що вони самі для себе робили. А це ой як часто не співпадає!

Чому я про це був вимушений сказати?

Тому що необхідним гарантом успішності будь-якого  міжнародного проекту має бути збіг, співпадіння інтересів його учасників.

У проекті Міжмор’я, який, на нашу думку, з часом від 3-х морів – Балтійського, Чорного, Адріатичного мав би надзвичайно потужну перспективу виходу на Каспійське море, інтереси учасників збігаються.

Особливо помітною є збіг інтересів та кумулятивний потенціал у вісі Київ-Варшава. Де б Польща виступала ядром і консолідуючою ланкою  проекту Міжмор’я.

Трансформаційні процеси у Польщі, зосередження на реалізації національних інтересів і пріоритет національних інтересів, успіхи в економічному розвитку, інфраструктурна фактична революція в цій країні, що відбулася практично за два десятиліття, про що може сказати будь-хто, хто перетинає кордон України з Польщею, реальні успіхи відповідального самоврядування – все це має стати неоціненим досвідом для сусідів.

Україна ж, на нашу думку, для якої вкрай важливо брати участь у цьому глобальному проекті, могла би бути координатором  окремого дивізіону країн, що входять у Балто-Чорноморську дугу.

Польща та Україна могли би відіграти провідну роль у створенні східного дивізіону по реалізації проекту Міжмор’я, оскільки такий проект став би логічним синтетичним доповненням до ініціативи президента Польщі по створенню Тримор’я.

Для початку цей східний дивізіон проекту має включати, крім України, Грузію, Молдову, Білорусь, а згодом, безумовно,  Азербайджан.

Саме усвідомлюючи це, 17 жовтня 2017 року у місті Львові було зафіксовано факт створення Міжнародного консорціуму під назвою «Східний дивізіон країн у реалізації проекту Міжмор’я». Ініціаторами створення цього Консорціуму став Український інститут дослідження екстремізму, головою якого є Галина Герега, а також наші партнери з української сторони; з польської – на першому етапі – представники Любінського та Підкарпатського воєводств (тобто тих, які межують з Україною).