П'ятниця 29 Травень 2020, 23:27

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Вакарчук пішов – 2. Здався без бою?

12.03.2020

Про усунення Святослава Вакарчука з посади лідера «Голосу» та перспективи і партії і самого співака-політика – 12 березня у коментарі для сайту 112 каналу.

Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко нагадує, що в бекграунді Вакарчука вже був один невдалий похід у велику політику. На дострокових парламентських виборах 2007 року фронтмен “Океану Ельзи” балотувався за списками президентського блоку “Наша Україна” – “Народна самооборона” і до Ради пройшов. Але носив депутатський значок недовго – до грудня 2008-го, коли ВР ухвалила рішення про дострокове припинення його повноважень.

Тоді Вакарчук пояснив свою позицію так: “Безперервнi мiжпартiйнi та внутрiшньопартiйнi суперечки, якими так переймаються тi, хто мають вести Україну вперед, деморалiзують суспiльство всерединi країни та пiдривають її авторитет назовнi. Полiтичне життя держави звузилося до безжальної сутички за владу. Її жертвами стають не лише моральнi принципи, а й нацiональнi iнтереси, про якi так часто говорять полiтики всiх кольорiв i таборiв”, – вважає Вакарчук. За таких обставин, провадив він далі, “єдиний спосiб бути собою – це піти”.

Він вже уходив у 2008 році, казав, що це – не його, – коментує Богдан Петренко. – Тому те, що він може піти вдруге, було, в принципі, прогнозованим. Але тоді і зараз – зовсім різні Вакарчуки і різні їхні статуси. У 2008-му він був один з багатьох локомотивчиків, які тягнули імідж “Нашої України”, а у 2018-му став тим, хто отримав шанс побудувати альтернативну Порошенку патріотичну партію. Не знаю, чому він не пішов на вибори президента, але в кожному разі свою роль в історії України Вакарчук відіграв: саме він запустив цей ефект доміно, завдяки якому ми маємо ту владу, яку маємо. Тобто владу людей, які до того не мали жодного відношення до великої політики. Вікно можливостей для них (і передусім для президента Зеленського) відкрив саме Вакарчук”.

Але що було робити, коли, окрім всіх інших зазначених моментів, насуваються ще й місцеві вибори, які “Славко” точно не витягне? Про це 112.ua говорить Богдан Петренко, який нагадує, що задля порятунку рейтингу в “Голосі” свого часу “народили” так званий “план холодної деокупації Донбасу”, котрий експерт вважає нічим іншим, як піар-ходом.

“Ідеї щодо звільнення Донбасу пролунали тоді, коли соцопитування показали найнижчий рейтинг Вакарчука. Тому його партія і виступила з цим проектом, котрий міг би привернути увагу до “Голосу”. Але розрахунок не вдався – цей прожект нікого не зацікавив і пропозиція не спрацювала. Це стало сигналом, що в партії настав час щось змінювати”, – переконаний Петренко.

А от Богдан Петренко ставиться до перспектив “Голосу” під керівництвом Рудик стримано. “Не виключаю, що Кіра Рудик буде тимчасовим лідером, надто вона вже не розкручена”, – каже він. Втім, припускає експерт, “не виключено, що й Вакарчук з’явиться десь втретє – років так через п’ять-сім. Буде вже не першим, але другим обличчям у якій-небудь політсилі. Пам’ять у нашого народу не дуже глибока, і якщо час від часу спливає Тігіпко, то чому б і не Вакарчук?”

Тим паче, що олігарх Віктор Пінчук, котрий, за даними поінформованих джерел, спонсорував виборчу кампанію “Голосу”, “вкладається в усі проекти, так чи інакше орієнтовані на Демократичну партію США. Він звик до того, що частина з них виявляється провальними. Як показав досвід із “Голосом”, більше дивідендів Пінчуку принесла не ця партія, а його пряма робота з “соросятами”, котрі донедавна були присутніми в уряді України. Пінчук створить ще не один проект, з яким ми стикнемося під час виборів”, – припускає Петренко.

А от Богдан Петренко ставиться до перспектив “Голосу” під керівництвом Рудик стримано. “Не виключаю, що Кіра Рудик буде тимчасовим лідером, надто вона вже не розкручена”, – каже він. Втім, припускає експерт, “не виключено, що й Вакарчук з’явиться десь втретє – років так через п’ять-сім. Буде вже не першим, але другим обличчям у якій-небудь політсилі. Пам’ять у нашого народу не дуже глибока, і якщо час від часу спливає Тігіпко, то чому б і не Вакарчук?”

Тим паче, що олігарх Віктор Пінчук, котрий, за даними поінформованих джерел, спонсорував виборчу кампанію “Голосу”, “вкладається в усі проекти, так чи інакше орієнтовані на Демократичну партію США. Він звик до того, що частина з них виявляється провальними. Як показав досвід із “Голосом”, більше дивідендів Пінчуку принесла не ця партія, а його пряма робота з “соросятами”, котрі донедавна були присутніми в уряді України. Пінчук створить ще не один проект, з яким ми стикнемося під час виборів”, – припускає Петренко.

Більше у матеріалі «Здався без бою: Чому пішов Вакарчук?»