Неділя 24 Березень 2019, 23:43

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Як вберегти дітей від цькування в соцмережах — розповідають експерти

24.12.2018

Психологиня Євгенія Ігрунова та заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко 22 грудня  в ефірі Українського радіо у програмі В Мережі розповіли про кібербулінг та те, як вберегти дітей від цькування в інтернеті.

Ведуча: Олена Бадюк

Якщо говорити про основні прояви, які на сьогоднішній день поширюються в інтернеті, де дуже багато дітей і підлітків, наскільки ці тенденції є загрозливими і як проявляються?

Богдан Петренко: насамперед ми повинні розуміти, яку роль відіграють соціальні мережі в житті і людства, і підлітків зокрема. Якщо ми говоримо про те, що відбувалося 20 років тому і зараз, ми не можемо навіть порівнювати. Кількість, дітей, які заходять  інтернет уже сягає 100%. Всі діти щодня користуються соціальними мережами, на відміну ід батьків. Досить складна ситуація, тому що дорослі не розуміють дітей. Інколи вони забороняють дітям заходити в інтернет, не розуміючи того, що булінг як такий може відбуватися і за результатами неперебування  дитини в інтернеті.

От не сидить дитина в інтернеті. По-перше, він буде піддаватись знущанням через те, що нібито його батьки бідні і не можуть дозволити йому зайти туди, а по-друге, тому що він просто випадає з колективу. Якщо він не сидить в інтернеті, а всі інші сидять, то він не розуміє, що обговорюється, що відбувається в класі. Інша крайність — коли батьки просто закривають очі на те, що дитина сидить в інтернеті цілодобово. Тоді теж в дитини розвиваються певні розлади, в тому числі психологічні, нездатність спілкуватися в реальному житті.

Що можна класифікувати як кібербулінг?

Богдан Петренко: кібербулінг — це цькування в мережі, але воно має свої певні особливості. Перший прояв — це певні образи в інтернеті. Тобто, чи сидить дитина в чатах, чи в грі, де є перемовини. У дитини падає настрій, але вона все одно повертається туди, нібито доводячи свою правоту, хоча доводити її нікому.

Інша особливість — коли діти чи дорослі об’єднуються проти одної дитини і зі всіх сторін відбувається атака, надсилання одних і тих самих повідомлень. Тоді дитина вважає, що вона відстала в чомусь чи ще щось. Нерідко, коли повідомлення приходять з різних джерел, це створює верифікацію дитини і вона думає, що це правда. Ще одна особливість — це хепіслепінг. Тут ми вже виходимо за межі інтернету, коли відбувається насилля на вулиці, воно знімається і потім викладається в мережі. Причому, воно набуло карколомних змін. В цьому випадку насилля відбувається заради кадру, щоб отримати лайки, перепости, перегляди.

Звичайно, є ще злочини, які відбуваються в соцмережах і вони теж відіграють важливу роль. Це злочини проти особистості, коли людиною маніпулюють, це кібергрумінг, коли йдеться про намагання залучити дитину до якихось сексуальних стосунків в реальному житті. І інша особливість — це так звані “групи смерті”, коли дитину намагаються довести до суїциду. Але при цьому ми не повинні створювати певної паніки серед наших слухачів, бо це поодинокі випадки і батьки не повинні забороняти дітям сидіти у соціальних мережах.

Як з дітьми говорити про те, що навіть в соціальних мережах небезпеки теж існують?

Євгенія Ігрунова: Я б хотіла зазначити, що профілактика важливіша, ніж вирішення проблеми. Мої поради будуть стосуватися не лише дітей, а й батьків. Коли в сім’ї панує довірлива атмосфера і батьки не контролюють, а є наставниками, то дитина завжди коли відчуває агресію з чиєїсь сторони, буде ділитися зі своїм наставником і ніколи з контролером.

Тобто, профілактика булінгу, по-перше, це довірливі стосунки в сім’ї, які будуть створювати для дитини безпечний простір. Що я можу порадити і батькам, і дітям: інтернет — це кіберсвіт, він не реальний, ми вкладаємо в нього свої значення і поняття, але він не реальний. Реальний світ — це там, де я до себе можу доторкнутися. От я відчуваю своє тіло і тут я спілкуюся з людьми. Соціальний простір — це коли я чогось не хочу, я можу вимкнути комп’ютер, або видалити свій соціальний профіль.

По-друге, якщо хтось. Хоче нас принизити, це значить, що він або сам наляканий, або має психологічні проблеми, це я як лікар кажу, тому що певна частина людей, які займаються кібербулінгом, можуть бути соціопатами або психопатами.

А якщо це знайомі діти, як реагувати в такій ситуації?

Євгенія Ігрунова: Так і написати: “мені дуже жаль, що в тобі стільки злості і агресії, звернися до психолога, поговори з психологом або спеціалістом.

Більше дивіться у відео