Середа 16 Січень 2019, 06:03

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Закон про булінг: популізм та наслідки. Коментар для Укрінформу

22.12.2018

Автор дослідження «Стоп шкільний терор» Богдан Петренко прокоментував для Укрінформу потенційні наслідки прийняття закону про булінг.

По-перше, саме поняття булінгу з універсального звузилось до цькування серед учасників навчального процесу. Я не виключаю, що це викликано домінуванням у Міністерстві юстиції думки про те, що після школи булінг стає мобінгом (це коли натовп нападає на одну людину, дорослу). Проблема не в дискусії навколо поняття. А у тому, що булінг поза навчальним закладом фактично випадає зі сфери дії закону. Тому є загроза того, що безкарними залишатимуться цькування дітей за межами шкільного подвір’я. І поза законом залишиться булінг у дорослих колективах.

По-друге, сьогодні найбільша увага приділяється саме покаранню, яке запроваджує цей закон. Складно говорити наскільки ефективно буде доведена провина дитини під час таких форм психологічного цькування як бойкот, демонстрація негативу мовою тіла (косі погляди, свідоме відвертання від жертви), розповсюдження пліток чи цілеспрямоване затягування відповіді на запитання. Також складно довести, що шкода психічному здоров’ю була завдана саме насиллям з боку кривдника. Але якщо розглядати мету Закону не як покарання винних, а як профілактику, то швидше всього сам факт його наявності може зупинити тих, хто розглядає цькування як жарт. А таких близько 20% серед булерів.

По-третє, встановлюється обов’язок для дітей та вчителів повідомляти директора школи про факти цькування. Для того, щоб ці норми почали працювати, нам необхідно подолати цілий комплекс, який сьогодні закладений в психологію українця – «не донеси на ближнього». Повідомлення про правопорушення у багатьох українців сприймається як «ябедничество», «донос». І цю напівкримінальну норму «кодексу честі» необхідно долати.

По-четверте, закон накладає багато обов’язків на навчальні заклади (керівництво та вчителів), і практично не фіксує нових зобов’язань батьків (хіба що штрафи для батьків кривдників). А це формує уявлення, що більша відповідальність лежить на школі, а не на батьках.

По-п’яте, закон – це не лише запровадження покарань і обов’язків. А й – схема протидії цькуванню у школі. Щоправда, елементів цієї схеми він не дає, але говорить, що потенційно вона має бути у відкритому доступі в кожній школі. Плюс має встановлюватись особа, яка відповідальна за протидію булінгу, щоб діти розуміли до кого можна звернутись. Звісно все буде залежати від того, які рекомендації надасть школам Міносвіти і наскільки вони будуть дієвими. Закон сирий і він потребує значного доопрацювання. Але головне, що він прийнятий. І тепер уже, виходячи з практики його реалізації, можна буде його коригувати”.

Більше читайте у матеріалі Мирослава Лісковича та Юлії Горбань «Штрафи та громадські роботи: чи вирішить закон проблему цькування?»