Про ініціативу від Назарбаєва провести зустріч в Астані – 14 листопада у коментарі експерта Інституту сайту 112 каналу.
“Ми розуміємо, що такої зустрічі бути не може, оскільки немає тих підстав, які би до неї призводили. Ніщо не заважає Путіну і Зеленському зустрітися в “нормандському формат”, не залучаючи західних посередників. Тобто в межах “Нормандії” провести віч-на-віч в окремій кімнаті. Чи потрібно тут посередництво Назарбаєва? Мені здається, що ні. Казахстан просто намагається підвищити власний імідж за рахунок такого посередництва”, – переконаний заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко.
Він же додає важливу річ: “Вся ця історія із заявою Назарбаєва ще більше принижує українську сторону, бо вона нібито демонструє російській стороні, що готова йти на поступки заради контактів з РФ. Але Назарбаєв гне власну лінію, аби не лише одна Білорусь виступала як країна-посередник. Ви подивіться, диктатор Лукашенко вже їде до Австрії – з нього знято несприйняття європейськими столицями. Подібного хоче досягти й Назарбаєв”.
Нурсултан Назарбаєв, який вже відійшов від влади після 30-річного правління, прагне елементарного визнання. “Людина вже літня, і в останні свої роки намагається досягти бодай якихось міжнародних успіхів”, – резюмує Богдан Петренко.
Богдан Петренко також вважає, що Росія в жодному разі не наполягала би на швидкій зустрічі двох президентів, оскільки це позбавляє її можливості напрацювати новий пакет забаганок. “Зустрічі бути не може, це фактично підтвердила й російська сторона, яка нині висуває ті самі вимоги, що й перед зустріччю в “нормандському форматі”.
Прискорення контактів з Україною для Росії не є вигідним. Якби гіпотетична зустріч Путіна і Зеленського відбулася найближчим часом, це означало би, що Україна не виконає додаткових умов, які їй могла би нав’язати російська сторона. Наприклад, нова забаганка полягає в тому, щоб “формулу Штайнмаєра” було імплементовано в українському законодавстві. Принаймні так це прозвучало зі сторінок російських ЗМІ, які, вочевидь, просто зреагували на чергову заяву Путіна, але подали це як вже узгоджені позиції. Тому Росія й надалі відтягуватиме зустріч, аби вибити собі якомога більше поступок”.
Чого хоче Зеленський, достеменно невідомо, але Назарбаєв зробив Україні погану послугу. “У подібних заявах російська сторона в будь-якому випадку зацікавлена. Бо це ще раз доводить їм, що вони рухаються в правильному напрямку, “дотискаючи” Україну. Бо Україна шукає будь-яких виходів на РФ, які би дозволили їй провести “нормандську зустріч”, – наголошує Богдан Петренко.
Більше – у матеріалі Наталії Лебідь «Бути чи не бути: Що відомо про зустріч Путіна і Зеленського?»
Про рейтинги Президента Зеленського – 2 липня 2020 року у коментарі сайту 112 каналу
Перше, що ми з’ясували спільними зусиллями, так це те, що ситуація виглядає доволі передбачуваною. “Цифри за великим рахунком не здивували, – коментує для нас заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. – Будь-яка людина, яка знаходиться при владі, приречена на падіння свого рейтингу. Мені навіть здається, що в даному разі він надто повільно падав”.
Про повернення Олександра Турчинова до великої політики –у коментарі експерта Інституту Богдана Петренка сайту 112 каналу.
Прийшов час забувати старі конфлікти і чвари та єднатися, щоб подолавши всі кризи і негаразди, забезпечити розвиток України як могутньої демократичної європейської держави!”
“Не зовсім зрозуміло, про які конфлікти йдеться”, – відзначає в коментарях для 112.ua заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. А й справді. Якщо екстраполювати цю фразу Турчинова на Порошенка, то вони ж, начебто, й не сварилися. Складно посваритися з тим, хто порівнює тебе Ісусом Христом (був у Турчинова такий образ невдовзі після того, як Порошенко програв президентські вибори).
Після відходу від Юлії Володимирівни Турчинов все більше схилявся саме до порошенківського крила. Перебування в Радбезі призвело до того, що він став більше пропорошенківським, аніж проаваківським. Тому поява Турчинова в “Європейській солідарності” не така вже й сенсація. Все виглядає цілком логічним. Імідж Турчинова відповідає іміджу Порошенка, маю на увазі ті їхні образи, які сформувалися вже після 2014 року”, – додає до сказаного Богдан Петренко.
“Амбіції Турчинова не виходять за межі іпостасі “сірий кардинал”. Він вже був і спікером, і в. о. президента. Скидається на те, що він не прагне ставати першою особою. Чи то пак навіть не офіційною першою особою, а “фронтменом” якоїсь політичної сили – цього він не хоче також. Що йому натомість потрібно? Бути таким, як Олександр Волков (пам’ятаєте цього “директора парламенту”?) або ж таким, як Єрмак. Тобто людиною, яка мало виходить на публіку, але вирішує всі питання. Лідерських амбіцій у нього нема, але є бажання політично впливати на процес”, – переконаний Богдан Петренко.
Він же додає: “Турчинов не вперше очолює штаб Порошенка. Його організаційні, менеджерські здібності є загально відомими. Управлінську вертикаль Порошенка прихід Турчинова лише посилить. А те, що такий прихід відбувається саме зараз, говорить про те, що в “Європейській солідарності” розглядають варіант не лише місцевих, але й позачергових парламентських виборів”.
Чи перетече колишній “Народний фронт” до порошенківської команди? Можливо. Не обов’язково топові, знакові персони. Але частина політиків, як і частина електорату, просто не матимуть іншого вибору. Демократичні сили віднедавна представлені якраз “Європейською солідарністю”, бо той таки “Голос” втратив свою підтримку… Старий “Народний фронт” сам по собі вже не спливе, але може стати предметом дерибану для інших політсил”, – стверджує Богдан Петренко.
Більше у матеріалі Наталії Лебідь
Про те, що відбувається на лінії зіткнення через рік після розведення сил, – 28 червня у коментарі експерта Інституту “Восточному варианту“
Як нам розповів військовий експерт, заступник директора Українського інституту досліджень екстремізму Богдан Петренко, після розведення українські військові зайняли менш вигідні позиції.
“Таке розведення – в першу чергу впливає на моральний дух наших бійців. Ті вигідні позиції, які ми завойовували крок за кроком “жаб’ячими стрибками”, нам довелося залишити. І що б хто не говорив, це дуже боляче для тих людей, які ці метри землі завойовували своєю кров’ю “, – пояснює Богдан.
“Навіть якщо не брати до уваги поодинокі випадку обстрілів саме на ділянках розведення, то обстріли по межах цих ділянок почастішали в кілька разів. Це – безсумнівно провокації, на які в більшості випадків українська армія не відповідає. Такі обстріли, як і всі інші щодня загрожують як нашим військовим, так і місцевим жителям. Адже в “сірій зоні” з проведенням розведення тільки збільшуються кількість місцевих жителів “, – розповідає експерт.
Важливим “промахом” в політиці розведення – це фактичне визнання квазіреспублік урядом України, вважає Богдан Петренко.
“На ділянках розведення, згідно з домовленостями, повинні перебувати представники спільного центру з контролю і координації. Однак Російська Федерація відкликала своїх офіцерів з цього центру. Тепер “сіру зону” фактично контролюють так звані представники СЦКК від самопроголошених республік. Їх ми бачимо і в Станиці Луганській біля моста, їх фіксують представники ОБСЄ на інших ділянках розведення. Це в корені неправильна позиція керівництва країни і міністерства оборони “, – розповідає Петренко.
Також представники ОБСЄ в цьому місяці зафіксували протипіхотні міни російського зразка, що побічно доводить присутність ДРГ противника не тільки в сірій зоні, а й на території, контрольованій українським урядом.