Факти, 18 грудня 2020 року, Інтервю
У центрі Києва триває акція протесту руху «SaveФОП», яка почалася 15 грудня.
За словами організаторів акції, які протестують підприємці зібралися на Майдані Незалежності з метою змусити владу скасувати обмеження на торгівлю представників ФОП (фізична особа – підприємець, укр. – ФОП, фізична особа – підприємець) під час січневого локдауна, а також дозволити їм торгівлю без касових апаратів. Цілком можливо, що дана акція пройшла б майже непоміченою, як це вже було на початку грудня, якби не почалися жорсткі сутички протестувальників і поліції.
Приблизно в 12 години 15 грудня лідер «SaveФОП» Сергій Доротич заявив про намір протестуючих розбити намети на Майдані. Правоохоронці спробували перешкоджати учасникам акції. Вони відібрали в учасників протесту кілька наметів і викинули їх за огорожу.
Після цього почалася бійка учасників акції з правоохоронцями. В результаті поліція застосувала газ. З боку підприємців у поліцейських полетіли світлошумові гранати і димові шашки. Ближче до вечора того ж дня в столичному метро стався своєрідний колапс. Надійшов анонімний дзвінок про замінування станцій «Хрещатик» і «Майдан Незалежності», і киянам довелося шукати альтернативний шлях, щоб дістатися після роботи додому.
Наступні дні пройшли більш мирно. Протестувальників стало набагато менше. Вранці 18 грудня, коли готувався цей матеріал, на Майдані залишалося близько 500 протестувальників. Багато з них заявляють, що вони будуть стояти на центральній площі Києва до повної перемоги, поки влада не виконає їхні вимоги.
Чому «податковий майдан» не переріс в чергову революцію? Чи беруть участь в акціях протесту так звані професійні учасники протесту, тобто ті, хто заробляє таким чином гроші? Чи будуть виконані вимоги учасників руху «SaveФОП»? Про це «ФАКТИ» розпитали заступника директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдана Петренко, який добре знає, як організовуються подібні акції протесту.
«Акції протесту в Україні зазвичай зводяться до протистояння з поліцією»
- Богдан, напередодні «податкового майдану» я зустрічав в соціальних мережах масу оголошень приблизно такого змісту: «Робота в Києві на свіжому повітрі з 15 по 22 грудня. Мета – стояти і дивитися захід. Оплата 350 гривень ». А саме 15 грудня почався «податковий майдан». Чи не на нього чи збирали масовку?
- Цілком можливо, що мова йде саме про так званому податковому майдані. Масовка тут цілком могла бути присутнім, – вважає Богдан Петренко. – Не можна забувати, що на вулиці грудень. Це найгарячіша пора для підприємців, які торгують на ринках. Чи є у них можливість зараз відстоювати свої права на Майдані, коли потрібно організовувати передноворічну торгівлю? Вони зараз затребувані на своїх робочих місцях. Якби протести почалися в січні, після новорічних свят, я б більше повірив у те, що в акції на Майдані беруть участь реальні підприємці. У січні зазвичай на ринках затишшя. Але протестують люди чомусь саме зараз, в найгарячішу пору. Думаю, що, швидше за все, організатори протестів могли підтягти масовку, яку збирали якраз ось за допомогою таких оголошень.
- Зазвичай на акціях протесту, де бере участь певна кількість проплаченою масовки, події розвиваються по написаному і випробуваним сценарієм …
- Цілком може бути. Те, що події на Майдані могли розвиватися по заздалегідь написаним сценарієм, ми можемо побачити по тому, як там все відбувалося. А відбувалося все за класичною схемою, яка вже неодноразово відпрацьовувалася і в Україні, і в інших країнах. Щоб протест не пройшов непоміченим, має відбутися якесь насильство. Для цих цілей в групу протестуючих і були впроваджені провокатори – так звані професійні учасники протесту. Пам’ятайте, в перший день «податкового майдану» поліція повідомила про те, що група п’яних людей напала на правоохоронців? Ще одна деталь: судячи з повідомлень у ЗМІ, перед тим як поліцейські застосували сльозогінний газ, в правоохоронців полетіли димові шашки і світлошумові гранати. Тобто деякі люди прийшли на акцію не з порожніми руками. Якщо людина приходить на мирний протест, він приносить із собою плакати, але ніяк не світлошумові гранати. Отже, сутичка з поліцейськими була заздалегідь спланована керівниками акції.
Вранці в середу, 16 грудня, я сам бачив, як протестуючі провокували поліцію. Правда, на той час градус напруги вже був набагато нижче. Але люди намагалися якось зачепити словами правоохоронців, що могло б спричинити за собою ескалацію конфлікту.
Можемо, звичайно, допустити, що подібні провокації проти поліцейських – це результат емоцій протестуючих. Але давайте будемо відвертими і задамо собі таке питання: чому всі протести в Україні зводяться до зіткнення протестуючих з поліцією? Хіба вирішення питання підприємців залежить від поліцейських? Ні. Вектор невдоволення повинен бути спрямований на податкову, на представників органів влади – президента, прем’єр-міністра, профільного міністра. Але сутички відбуваються саме з поліцією. Чому протестувальники не йдуть до податкової?
=Мені здається, що в даному випадку відбувається цілеспрямоване накручування ситуації. І не тільки з боку підприємців. Ось, наприклад, той епізод, коли поліцейські забрали у протестувальників намети. Вони начебто прийшли перевірити, як працюють генератори, чи немає небезпеки вибуху, відвернули протестуючих і викинули їх намети. Але послухайте: хіба намети беруть участь в протестах? Але, забравши ці намети, правоохоронці ще більше підняли градус протистояння.
- А ви могли б оцінити дії поліції в цьому протистоянні? Чи не було перевищення влади?
- Якщо ми говоримо про застосування фізичної сили проти протестуючих, то відповідь на провокації був реактивним. Масово правоохоронці не перевищували своїх повноважень. Хоча поодинокі випадки все-таки були. І я допускаю, що когось із поліцейських навіть притягнуть до відповідальності.
За великим рахунком, протест представників малого бізнесу – це протест раціональний. Протестувальників не влаштовує рішення того чи іншого питання з боку влади. Але без зіткнень з поліцією «податковий майдан» міг пройти непоміченим. А так – у організаторів є надія, що учасники протесту після насильства з боку правоохоронних органів ще більше мобілізуються.
- Мені це нагадує якусь гру. З одного боку – протестувальники, з іншого – поліція. Таке враження, що обидві сторони діють строго по написаному кимось сценарієм …
- Мені, до речі, теж здається, що відбувається якась гра. «Податковий майдан», по суті, вигідний багатьом. У тому числі і поліції. Для них – це можливість реабілітуватися в своїх же власних очах за події 2013-2014-го. Зараз правоохоронці вже не бояться застосовувати силу проти учасників протесту. А з 2014 року, я б так сказав, у поліції була психологічна травма, коли їм офіційно було заборонено застосовувати силу проти учасників протесту. І для поліцейських зараз завдання полягає не стільки в тому, щоб подолати опір протестуючих підприємців, скільки в тому, щоб продемонструвати свою здатність силовими операціями протистояти опонентам в подібній ситуації. І поліція це змогла продемонструвати, застосувавши силу.
А ось для самих підприємців я не бачу якихось серйозних «вихлопів». Вони поки нічого істотного протестом не добилися. Всі ті закони, які переносять введення касових апаратів, або якісь інші послаблення для підприємців – вони були прийняті ще до протестів. Та й з приводу локдауна … Ніхто сьогодні поки не зможе сказати з упевненістю, що він буде.
- Ви говорили, що «податковий майдан» вигідний багатьом. А кому він вигідний більше?
- У суспільстві накопичилося багато негативу, і потрібен був якийсь соціальний вибух, щоб, так би мовити, випустити пар. А це можна зробити і за допомогою так званого контрольованого протесту. Тому я не виключаю, що за «податковим майданом» може стояти влада. При певному розвитку ситуації «податковий майдан» вигідний владі, щоб показати своєрідну картинку в медіа: ми не тирани, проти нас можна протестувати.
Але насправді протести, які постійно відбуваються в Україні, говорять про те, що влада втратила той статус-кво, який отримала в 2019 році. До того ж були прецеденти, коли влада показувала свою слабкість і скасовувала будь-яке рішення, якщо громадяни починали проти нього протестувати. Влада щось починає робити – протестувальники виходять на Майдан, і влада скасовує або переносить своє рішення. Це сигнал громадянам про те, що можна пробувати якось впливати на ситуацію в країні за допомогою подібних протестів.
- Як події на Майдані будуть розвиватися далі? Не думаю, що все переросте в Майдан зразка 2004-го і 2013 років. Але все ж? Ми вже можемо спостерігати, що на наступний день протестуючих було набагато менше, ніж в перший. Можна припустити, що багато «заробітчани», які йшли дійсно, як сказано в оголошенні, «дивитися захід на свіжому повітрі», після жорсткого придушення протесту у вівторок, 15 грудня, десять разів подумають, чи варто їм ризикувати своїм здоров’ям за 350 гривень?
- Все залежить від того, які надії на «податковий майдан» покладають його організатори. Якщо вони вважатимуть, що вже досягли своєї мети, то протест тут же може закінчитися.
А що до того, налякало чи протестуючих жорстке придушення з боку поліції … Не знаю. Просто зросте ціна. Якщо люди не прийдуть протестувати за 350 гривень, можна запропонувати їм 700. Після застосованого насильства для організаторів подібних акцій зазвичай зростає ціна за кожного протестуючого.
- Лідери «податкового майдану» заявили, що очікують підкріплення з регіонів. Це можливо?
- Я сумніваюся, що людей на Майдані завтра буде більше, ніж у вівторок, коли все почалося. Хіба що почнеться друга протестна хвиля в ці вихідні, коли до Києва можуть підтягнутися дійсно добровольці, які готові протестувати не за гроші, а заради своїх прав.
Вважаю, що нинішній протест в такому вигляді і в такий час абсолютно безглуздий, якщо ставити мету дійсно скасувати карантинні обмеження для малого бізнесу. Адже бюджет на 2021 рік уже прийнятий. Заради ФОП вносити зміни в бюджет ніхто не буде. Цей протест – інструмент демонстрації своєї сили. Можливо, якась із груп впливу демонструє уряду, що здатна вивести людей на Майдан.
Перспективи протесту мені бачаться туманними. Якщо акції відбуваються в столиці, то протестуючих дуже важливо відчувати підтримку киян. Це психологічно дуже важливо – відчувати, що твої дії схвалюють інші. Пам’ятайте, як було під час попередніх майданів – 2004 і 2013-2014 років? Тоді кияни підтримали протестувальників. Це виражалося в тому, що прості люди приносили на Майдан теплі речі або навіть просто, проїжджаючи повз на автомобілях, сигналили на знак підтримки.
До нинішнього «податкового майдану» кияни якраз відносяться переважно негативно. Особливо це було видно, коли перекрили вулиці, коли закрили станції метро «Хрещатик» і «Майдан Незалежності». Сьогодні ніхто не несе теплих речей і не сигналить. Хоча, як ми розуміємо, дуже багато киян, які не вийшли на протести, теж ФОП. Думаю, що в підсумку на Майдані залишиться кілька наметів і невелика кількість протестуючих в надії на те, що хтось захоче приєднатися до акції.
Кореспондент, 11 січня 2021 року
У Вінниці на території дитсадку спрацював невідомий вибуховий пристрій. На щастя, ніхто з дітей сильно не постраждав – лише отримали опіки і загорівся одяг
Але. Коли вибухає на території дитсадків – це говорить про те, що у суспільстві хворі. Хворі, які допускають, щоб у дітей можна кинути якийсь вибуховий пристрій. І доки ми будемо захищати суспільство лише від одного коронавірусу, воно стане хворим на інші – більш небезпечні – асоціальні хвороби. І хоча принести вибухівку у дитячий садок – це вже крайність таких хвороб – інші теж небезпечні. Бо їхній спільний знаменник – це втрата людяності.
І зараз уже не важливо, що то було – навіть якщо злочинець не прагнув нанести шкоду дітям, навіть якщо це хтось по п’яні загубив запал від гранати чи залишки саморобного новорічного салюту – він не просто перейшов «червоні лінії».
Він фактично перевів через них інших – людей, які задумувались про значний інформаційний ефект від таких злочинів, але не робили цього раніше – нести вибухівку у заклади, де перебувають діти.
Протести в США досягли свого піку і зараз будуть різко сходити нанівець. Якщо звичайно, до 20 січня – дня інавгурації наступного Президента не відбудеться чогось, що може сколихнути громадську думку.
Чому ж у країні, де століттями працює система стримувань і противаг, взагалі стали можливими протести? Відповіді тут дві. І вони – це два слова, що були найпопулярнішими в світі минулого року – «коронавірус» і «Трамп».
Коронавірус як різка зміна ситуації (і економічної, і соціальної, і медичної) уже призводив до протестів у США. У тому числі і кривавих. Це – Black Lives Matter у першій половині 2020. І хоча тодішній «кадровий» кістяк протестів був протилежним сьогоднішнім, однак саме ті акції перейшли «червоні лінії». Психологічно простіше виходити на вулиці, захоплювати адміністративні будівлі чи чинити спротив владі тоді, коли це уже відбувалось до тебе. Тому і головне гасло всіх революцій має бути як у піонерів «будь готовий». Будь готовий до того, що твої методи будуть застосовувати опоненти.
І Трамп. Він дійсно був непересічної особистістю і фактично весь свій президентський термін мейнстрімив – створював новини – своєю харизмою та нонкомформізмом. Але його непередбачуваність і не здатність грати за правилами і призвели до того, що протести початку року розгорілись з величезною силою. Він був перший президентом, який не намагався шукати компромісів. Він чітко зайняв одну зі сторін у конфлікті навколо насилля поліції щодо афроамериканців. Що по суті загострило і самі протести. І в подальшому – він же всіма силами намагався утриматись на посаді президента, – у тому числі й через тиск на судову систему чи – нещодавній скандал – на губернатора Джорджії з метою пошуку додаткових голосів.
Безперечно тригером невдоволення стала й інша різка зміна. Це – поштові голосування, які різко змінили ситуацію навколо результатів виборів. Погодьтесь, коли ваш кандидат спочатку виграє, а потім – після підрахунку голосів, що надійшли поштою, – різко втрачає свою підтримку, – це створює родюче поле для теорій про «вкиди голосів» та фальсифікацій. Тому можна зрозуміти виборців Трампа – у яких сформувалось відчуття, що в них «несправедливо» вирвали перемогу. У цьому, до речі, і відмінність від ситуації 2000 року. Тоді завдяки системі підрахунку виграв Буш. Але кількість отриманих ним голосів виборців на півмільйона була меншою за кількість голосів переможеного Гора. Та тоді Гор визнав поразку і ситуація заспокоїлась. Бо державні інтереси мають бути вище особистих амбіцій. Зараз такої ситуації немає – Трамп отримав на 7 мільйонів менше голосів. І протест – це виключно бажання Трампа утримувати себе в центрі уваги ЗМІ.
Тут ще мало бути декілька слів про російський інформаційний вплив. Але я не буду завищувати його здатність. У США вистачає і своїх причин для протестів. Так само як і ворогів – крім Росії.
Звичайно, система традицій, стримувань та противаг у США справиться з таким явищем як популізм Трампа. Хоча це має бути уроком для тих, хто молиться на популізм (чи месіанство в українському випадку) як явище – наскільки він є небезпечним для країни і для політичної системи. Навіть достатньо міцної. Що вже говорити про нас. Хоча, хто ж у нас вчиться на чужому досвіді – ми і на своєму ще не навчились вчитись. Граблі – це наша стратегія.
А і так – зараз буде рвати пукани в кремлівських підстилок щодо ситуації у США. Так – зміщення популіста складне, коли він керує країною 4 роки. А що буде коли популіст на чолі країни більше 20 років? Тим більше, що Путін не вічний. Хоча б біологічно, якщо на інше у РФ не здатні.
Та повернемось до США. Будь-який протест породжують кризу довіри до влади. Навіть програвши сьогодні Трамп своїми діями і заявами знижує ефективність усієї системи. Бо, щонайменше у частини громадян – тих, які повірили йому і прийшли на протест – уже не буде 100% довіри до своєї влади. А немає довіри – немає і бажання підтримувати не лише нововведення, але й норми, які регулюють суспільне життя. Тому завдання посттрампівської Америки – відновлювати довіру до владу. У цьому і біда популістів – в тому, що у них їхні сьогочасні інтереси стоять вище за стратегічні інтереси держави.
Богдан Петренко
Черговий «злив» прослушки говорить нам про те, що режим Лукашенка міг бути причетним до вбивства Павла Шеремета.
Чи дійсно міг Білоруський президент бути причетним до цього вбивства? Так, міг. Лукашенка уже двадцять років звинувачують у вбивстві колеги Шеремета – Дмитра Завадського. До речі, його викрали (а пізніше і вбили) саме перед зустріччю з Шереметом.
А розмови про існування “ескадронів смерті” в Білорусі почались ще наприкінці 90-х, коли один за одним зникли Захаренко, Гончар і Красовський – головні на той час опоненти Лукашенка. В його ж режимі за дивних обставин вмирають і інші політики – зокрема, Геннадій Карпенко.
Чому не пішли відразу білоруським слідом у слідстві про Шеремета? А хто сказав, що не йшли. На початку це була одна із версій убивства. Подивіться старі матеріали. Питання у тому, що тодішні відносини України і Білорусі були значно кращими, і ймовірно вирішили не псувати стосунки. Тобто, політично пригальмували розслідування цього напрямку. Тим більше – йдеться про країну, на території якої працювала Тристороння контактна група.
Чи є записи, які оприлюднені, прямим доказом про участь Лукашенка чи його “ескадронів смерті” у вбивстві Павла Шеремета. Ні, таким доказом вони не можуть бути. І це навіть без логічного в таких випадку сумніву – а чи є ці записи справжніми, а точніше – чи можна довести їхню справжність у суді. Записи лише опосередковано говорять про те, що спецслужби Білорусі обговорювали можливість фізичного знищення. За 4 роки до вбивства. І поки що варто з’ясувати їх справжність, а потім – відновити розслідування і пошук інших доказів «білоруського сліду».
Для чого записи з’явились саме зараз? Вони точно не призведуть до того, що завтра знімуть звинувачення з Антоненка та інших, яких обвинувачують у вбивстві Шеремета. По-перше, є юридична складова, яка поки що сумнівна. А по-друге, є політичний чинник. Тобто, визнання власної вини. На це навряд чи швидко підуть у поліції, бо це відіб’ється на іміджі тих, хто був на презентації розслідування. А ось сама по собі поява таких записів може призвести до загострення протистоянь між владою та патріотичною опозицією в Україні.
Та навряд чи головна мета появи цих записів – це лише українська політика. Не виключено, що таким чином міжнародні політичні актори намагають грати опозиційними настроями в Білорусі. Стимулювати протести після новорічних свят. А враховуючи, що захід надто інертно реагує на білоруське питання, єдиний, хто міг би бути зацікавленим у продовженні білоруських протестів – це Кремль. Кремль, який розуміє, що Лукашенко знову почне віддалятись і «забивати» на домовленості Росією, коли протести закінчаться. І Кремль, якому потрібні тривалі, але неуспішні акції в Білорусі, щоб нав’язувати власному народу зневіру в протестному русі.
Богдан Петренко