Понеділок 24 Лютий 2020, 12:40

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Бідність – не головна причина скорочення чисельності населення

24.01.2020

Газета по українськи, 23 січня 2020 року

Відразу скажу, що скорочення чисельності населення не є наслідком виключно бідності. Точніше, бідність теж має значення, але про це пізніше.

По-перше, війна з Росією – призвела не лише до окупації території, де проживає 5 мільйонів. Вона вдарила і по очікуванням. Бо ніхто не дає гарантії того, що завтра Росія не відновить наступ. Війна – стимул не лише до прямої, але й до опосередкованого падіння народжуваності. Немає упевненості у завтра – немає бебі-буму.

І я б на місці держави не користувався цифрою населення, що видав Кабмін. Так, 37,287 тис. – це печалька (якщо ви не мізантроп, звичайно). Але ніяких “мінус 15 мільйонів” за 29 років немає. Давайте не будемо легалізувати російську окупацію. Жодним способом. Навіть таким.

Крим, Севастополь, Донецьк і Луганськ – це Україна. Біля 5 мільйонів українських громадян вимушені жити в окупації. І від цього вони не стають неукраїнськими громадянами і ненашим населенням.

По-друге. І найголовніше. Народжуваність не падає через бідність. Вона падає тоді, коли змінюються цінності. Коли на перше місце виходить індивідуалізм, який витісняє суспільні цінності. Коли меркантильні цінності витісняють сімейні. І одні і інші – не погано і не добре. Просто різні цінності, які призводить до зниження народжуваності.

Тепер про бідність. Тимчасово вона може відтермінувати народження дитини. Інколи – коли відтермінування надто довге, воно призводить до виходу за межі репродуктивного віку. Але у нас немає відтермінування. Ми завжди жили у відчутті економічної кризи при цьому ще більше прибідняючись. Проблема не у бідності. Хоча інколи кризи (2008, 2014) призводили до скорочення народжуваності. А виходи з кризи – 2001-2008 – до незначного збільшення. Але не до кардинального. Скажімо – не до вирішального для демографічної кризи.

Але бідність відіграє ще одну роль. Бідність країни. У жодній європейській країні народжуваність не перекриває необхідність у відновленні населення (ніде немає в середньому 2,3 дитини на сім’ю). Але у них зростає населення за рахунок мігрантів. За рахунок шукачів кращої долі. Тому, багатство країни дійсно призводить до демографічного зростання. Але не за власний рахунок, а за рахунок представників інших культур. Які часто активніші та напористіші. Бо їм треба добитись того, що у тубільців уже і так є.

Тому не треба все валити на бідність та економічні прорахунки. Міністри у нас люди не бідні, а дітей «утримувати» не мають можливості. Бідні селяни можуть народжувати по дві-три дитини, що «чомусь» не доступно відносно багатшим за них жителям метрополісів.

Богдан Петренко