Понеділок 19 Серпень 2019, 17:20

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Чи потрібен нам російськомовний державний канал?

30.07.2019

Лівий берег, 30 липня 2019 року

Вчора заступник голови Офісу Президента Кирило Тимошенко заявив про наміри створити міжнародний російськомовний канал. Цей канал буде державним і його мета – «боротьба за уми».

Насправді у питанні «чи потрібний російськомовний державний канал для мовлення на світ» – декілька складових. І найголовніше – канал, який би був зброєю в інформаційній війні потрібен. Але, є декілька але:

Перше. Головне не мова каналу, а його посили. Для впливу на окупований Донбас не скільки потрібен російськомовний канал, скільки – канал, який би давав такий інформаційний контент, який був би прийнятним в зонах окупації. Тобто, це не просто переклад новин. Це канал, який враховує, що мовлення відбувається для людей чиї уявлення про світ деформовані ідеологією Кремля. Якщо говорити про проукраїнську аудиторію на Донбасі та Криму, то вони мають джерела інформації. Для перемоги в інформаційній війні нам важливо вплинути на «болото», тих хто вагається («все-рівно з ким, аби не було війни») і зламати переконання у тих хто однозначно підтримує окупацію. А для цих людей недостатньо ретранслювати новини.

Друге. Російськомовна аудиторія Донбасу, Криму, Росії та світу – це різна аудиторія за своїми поглядами. Більше того, ті посили, які важливі для Донбасу – не важливі для Криму, а часто – можуть суперечити одне одному. Я вже не говорю про Росію, де мета інформаційного впливу зовсім інша. І коефіцієнт корисної дії універсального каналу для всіх буде наближатись до нуля. Тому, в ідеалі має бути чотири канали, а не один універсальний. А враховуючи, що грошей, як завжди немає, влада має визначитись, хто основна аудиторія?

Третє. Мовлення для «боротьби за уми» на окупованих територіях не може бути державним. Щонайменше, офіційно. Спробуйте включити канал Кремля. Буде повне несприйняття інформації. Прямо пропорційна ситуація – з того боку. В окупації до держави Україна штучно сформовано негативне ставлення. І це негативне ставлення буде переноситись на все, що пов’язано з нею. У тому числі й на державні канали. Рівень впливу державного каналу буде низьким, бо увімкнуться фільтри несприйняття. Приклад державного каналу BBC – цікавий, але виключно в мирний час. Сумнівно, що в Аргентині нормально сприймали державний англійський канал під час Фольклендської війни. З іншого боку, в Україні є проросійські канали. І їх ефективність для Москви багато в чому пов’язана з тим, що вони не заявляють прямо, що їх власник – Кремль.

Важливо також, щоб запровадження російськомовного каналу не стало виправданням для скасування обов’язковості україномовного контенту на внутрішніх каналах. І чи ця ініціатива буде запроваджена, а не виявиться черговим хайпом на мовному питанні.

Богдан Петренко