Четвер 19 Вересень 2019, 13:51

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Чи треба нам діалог з росіянами?

08.07.2019

Обозреватель, 8 липня 2019 року

Зараз, коли проходить емоційне сприйняття ідеї про медіаміст, ми маємо можливість задуматись над тим, чи потрібен нам діалог з росіянами? Відповідь очевидна – так. Але як і у випадку «ми за мир в Україні», який підтримує більшість, проблеми криються в деталях.

Перше. Всім і так зрозуміло, що телеміст – це засіб непрямої агітації за Опозиційну платформу «За життя». У червні 2019 року соцдослідження «Рейтингу» показало, що 27% українців не вважають Росію агресором. Тому перспективи електорального росту у проросійських партій є. Кожен четвертий українець. І якщо є ресурси до зростання електоральної бази проросійської ОП «ЗЖ», то це вже питання до інформаційної політики, що проводилась/проводиться під час російсько-української війни. І як так вийшло, що Кремль може контролювати чотири головних інформаційних канали в Україні, і це навіть не межа розширення? Хоча є питання і до цієї – чому голову проросійський режим почав різко піднімати при вас?

Перше з половиною. Навряд чи телеміст змінить розуміння у самих українців хто справжній ворог/друг до виборів. Він змінить лише відсоткове співвідношення серед партій. Але в перспективі – це як вікно Овертона у поширенні ідеї капітуляції. Вікно буде вже відкрите не на провітрювання, а навстіж. Чи здатна буде нова влада заборонити проведення такого медіамосту і тим самим електорально постраждати з проросійського боку?

Друге. Дивно, що про діалог говоритимуть два різних за формою власності, але однакові за контролем телеканали. Державний у Росії та приватний в Україні. Обидва контролюються Кремлем. Там що будуть обговорювати полонених моряків, яких не РФ не хоче повертати? Чи звучатиме вимога вивести свої війська з Донбасу та Криму? Я вже бачу сльозні сюжети про розділені війною сім’ї та вимоги діалогу. Тема переслідування за мовною ознакою (при тому, що в самій передачі і одні, і інші будуть розмовляти «переслідуваною» мовою). Дві-три репліки від «патріотичних неадекватів» в Україні і можливо одна від «опозиції» в Росії. Причому останнє – від людей, в яких на обличчі написано, що вони не заслуговують на довіру. Але вони потрібні, щоб сформувати видимість об’єктивності. Результат – меседж про те, що кордони і до цього були штучними, треба говорити, а не стріляти, один народ дві країни. Власне «слова» і «сценарії» вже написані й роздані.

Друге з половиною. Варіант заблокувати подібний діалог з боку «обуреної громадськості» теж зіграє на користь ОП «За життя». Типу зірвати телеміст димовими шашками, перерубаною електрикою чи взагалі закиданням гранатами. Так, це підніме і рейтинг тих, хто закидає, і тих, кого закидають. Тільки в різних електоральних нішах. Саме тому, цей варіант і найбільш вірогідний.

Що може зробити нова влада в цій ситуації? Це – перехопити ідею і запропонувати такий діалог на рівні державних каналі. Завести на телеміст випадкових людей, а вони вже й самі покажуть, що діалог не можливий. Ми на різних полюсах у сприйнятті дійсності. Не можливий до того часу, доки не почнуться справжні мирні та інтеграційні процеси на Сході. До того часу, доки Кремль не піде з нашої території.

Богдан Петренко