Вівторок 27 Жовтень 2020, 16:41

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Чому Киргизія не Білорусь? Коли спалахне в Україні?

07.10.2020

Газета по-українськи, 6 жовтня 2020 року

Революція одного дня. Як жартують у мережі – киргизи дуже працьовитий народ, їм ніколи довго протестувати.

Але відразу почали порівнювати події в Киргизії і Білорусі. Ніби то “киргизи молодці, відразу перейшли до активних дій.” Просто хочу сказати, що в Киргизії є досвід двох революцій. І досвід судового переслідування двох екс-президентів. Тобто, в них є: а) віра в перемогу протесту, підтверджена практикою; б) досвід насильницького протесту, також успішного. І це розуміє киргизька влада, яка швидко пішла на поступки. В Білорусі такого досвіду немає.

Друге. Різкий перехід до насильницьких протестів без передумов – це мінус самим протестам. Суспільство, яке неготове до насильницьких дій, самоусунеться від підтримки активної протестної меншості. А протестна меншість без спирання на маси – як би цього не хотілось політичним революційним романтикам – перетворюється на заколот. Заколот, який зручно придушити.

А ось що схоже і в Білорусі, і в Киргизії (крім того, що вони є членами ОДКБ, а це – гірше, ніж тітка з пустими відрами перейде дорогу) – так це те, що вони є частиною світу, світу в якому коронавірусна криза призвела до величезного невдоволення. Невдоволення, яке посилює будь-які проблеми у суспільстві. І драйверами цих проблем стали періоди підвищеної політичної активності – виборчі процеси. Тобто, вибори (а точніше віра в те, що вони були сфальсифіковані) простимулювали перетікання коронавірусного невдоволення у протест.

Рветься там, де вузько. Тому і напрямок вибуху – це часто старі невирішені проблеми. Як то беззмінність лідера в Білорусі чи конфлікт кланів у Киргизії.

До речі – це ще тема першої революції – тюльпанової 2005 року в цій країні – нівелювати вплив кланів (тоді ще з радянських часів домінувала північ). Але навіщо щось змінювати якщо можна посилити свій клан? Та суспільство виявилось готовим ще раз запротестувати.

До речі, в цьому більше схожість Киргизії та України – і досвід успішного насильницького протесту, і регіональний поділ. До речі, основне гасло більшості партій в Киргизії – єдність нації – нічого не нагадує? Тільки у нас невдоволення викликає олігархат, так як у них – клановість. Але боремось з таким же успіхом.

Не можу сказати, що протест може мати місце і в Україні в 2025 році. Все таки вибори місцеві, вони менше втягують людей (просто запитайте, хто є кандидатами у некиївських округах).

А у більшості великих міст, де міг би бути протест, – ситуація якраз більш менш зрозуміла з тим, хто переможе. Є легітимність їхньої перемоги. А там де є легітимність немає місця для протесту. Хіба, що почнеться перегинання палок і демонстрація перемоги “у першому турі”. Тому вірогідність того, що результати виборів стануть сірником для коронавірусного невдоволення в Україні – низькі. Але повторюсь – невдоволення в Україні є і воно лише чекає на привід. Тим більше, що легітимність центральної влади у нас значно впала за останній рік