Понеділок 17 Червень 2019, 20:07

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Есмінець РФ та кораблі НАТО у Чорному морі: що це означає?

14.01.2019

Opinion, 11 січня 2018 року

Нещодавня поява в акваторії Чорного моря одного з найкращих бойових кораблів російського флоту змусила замислитися над імовірністю нової морської агресії РФ. Opinion дізнався, як варто оцінювати дії росіян, чи слід очікувати на допомогу НАТО та якими мають бути дії української влади.

Кораблі НАТО: символічна підтримка чи реальна допомога?

Присутність кораблів НАТО у Чорному морі далеко не для всіх є однозначною ситуацією, адже на перший погляд неможливо зрозуміти, як саме вони впливають на поведінку РФ. Як зазначає Дмитро Сінченко, голова ГО «Асоціація політичних наук», Військово-морські сили Альянсу, насамперед, є стримувальним фактором для Москви, однак казати про реальне зіткнення, (а значить, і фізичну допомогу Україні) не варто.

«Військово-морські сили НАТО в Чорному морі – це, безперечно, стримувальний фактор для Кремля, на який доводиться зважати. Росіяни не збираються воювати з технічно та якісно сильнішими натівськими військами, адже наразі вони не готові до відкритого протистояння. Не хочуть цього і в країнах НАТО, адже вони переважно демократичні, а військові конфлікти – непопулярні серед виборців. Проте фізична близькість двох ворогуючих сторін робить їхнє зіткнення можливим. Тож, чи можливо очікувати допомоги Україні від кораблів НАТО? Так, можливо. Чи варто? Ні, не варто. Сама їхня наявність – це вже допомога», – розмірковує експерт.

Тієї ж думки дотримується і Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму. За його словами, Альянс навряд чи втручатиметься у військовий конфлікт, тим паче, що нечорноморські країни доволі обмежені у військовій присутності в Чорному морі міжнародним морським правом.

«Кораблі НАТО у Чорному морі – це виключно символічна підтримка України. НАТО не втручатиметься у військовий конфлікт України з Росією. Ба більше, відповідно до Конвенції Монтре, нечорноморські країни взагалі обмежені у військовій присутності в Чорному морі. Сукупно їхній флот може складати від 30 до 45 тис. тонн. Для сучасних суден це мізер. Отже, не можна навіть розраховувати на те, що військові судна США, Великої Британії чи інших сильних морських держав зможуть домінувати у регіоні. Так, у НАТО є союзники в Чорному морі – Туреччина, Румунія та Болгарія. Але цей фактор не стримував і раніше агресивну політику Кремля. Але навіть символізм цього рішення важливий, оскільки він а) підкреслює проблему російської агресії для світу; б) мобілізує світ на підтримку України в політичних питаннях; в) дає відчуття українцям, що вони не одні у своїй боротьбі з агресором», – ідеться у коментарі для Opinion.

Натомість Юрій Шуліпа, правник та директор міжнародної спілки «Інститут національної політики», вбачає у присутності кораблів НАТО одразу три складники: захист країн Альянсу, стримування Росії та можливе залучення до захисту України.

«Присутність військових кораблів НАТО в Чорному морі має потрійне значення. По-перше, їхня наявність обумовлюється захистом таких країн НАТО, як Болгарія, Румунія і Туреччина, що знаходяться на узбережжі Чорного моря, у разі якщо ескалація російської військової агресії буде створювати загрозу цим країнам. По-друге, для Росії, їхня присутність має стримувальний фактор. По-третє, якщо Росія почне військове вторгнення на територію Херсонської області в цілях окупації території навколо Північно-Кримського каналу для відновлення подачі води в тимчасово окупований Крим, то не виключено, що військові кораблі НАТО можуть бути залучені для відбиття російської військової агресії на боці України», – вважає Шуліпа.

 

Російський есмінець: як розцінювати такі дії РФ?

Дмитро Сінченко, коментуючи це питання, наголосив, що поява російського військового корабля в акваторії Чорного моря, ймовірно, мала доволі просту причину – ремонтні роботи. Однак навіть подібні можливості, на думку експерта, Москва може використати, аби натякнути на подальшу агресію.

«Думаю, головна причина появи російського есмінця банальна – це потреба ремонту, адже не секрет, що російський флот безнадійно застарілий, як, між іншим, і наш. Проте цього застарілого флоту вони мають значно більше, ніж ми. Тому навіть потребу в ремонті Москва використовує, щоб натякнути на подальшу агресію. І збільшувати свої сили у Чорному морі РФ продовжуватиме, адже її мета – контроль над усім Чорноморським регіоном», – пояснив фахівець.

А ось Богдан Петренко зауважив, що, на відміну від кораблів Альянсу, росіяни не мають обмежень і теоретично можуть перевести до Чорного моря чи не весь свій флот. На думку Петренка, Кремль цілеспрямовано посилює своє угруповання в Криму та навколишніх водах.

«На відміну від НАТО, росіяни не обмежені в тоннажності військового флоту і теоретично можуть перевести в Чорне море весь свій ВМФ. Зокрема, ми вже зараз спостерігаємо і посилення їхньої Азовської флотилії завдяки Каспійській, і заходження до Криму російського есмінця з Північного флоту “Сєвєроморськ”. Росіяни цілеспрямовано посилюють своє угруповання в Криму та навколишніх водах. По-перше, вони тим самим підкреслюють, що анексована територія – їхня власність. По-друге, Кремль посилює воєнний порядок денний у внутрішній політиці через демонстрацію російському суспільству нібито здатність протистояти “агресивній політиці НАТО”. Гра у війну стала чи не єдиною стратегією підтримки внутрішнього авторитету Кремля», – переконаний заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму.

Богдан Яременко, дипломат і голова правління «Майдану закордонних справ», на своїй сторінці у мережі наголосив, що захід «Сєвєроморська» підтверджує висновок, що РФ готується до подальшої конфронтації та ескалації. Окрім того, такий жест, передусім, направлений власне на НАТО, мовляв, «як далеко ви ладні зайти, хлопці?»

«Впродовж останніх тижнів кораблі держав НАТО в Чорному морі були і є. Звичайно ж, ці візити є відповіддю на розширення російської агресії. Але натівці лише демонструють свою присутність, інтерес, вивчають можливий театр воєнних дій. Клас їхніх кораблів є радше сигналом “я не здамся без бою”, ніж провокацією цієї битви.

Росіяни відповідають чітко: ми готові до подальшої ескалації. Ми теж маємо чим розширювати свою присутність. І наші наміри більш рішучі, ніж у НАТО: ми готові до бою і маємо чим вести цей бій. Думаю, що “Сєвєроморськ” підтверджує висновок “Майдану закордонних справ”, що для Росії принципово закріпити повну військову домінацію в Чорноморському басейні, вона готується до подальшої конфронтації та ескалації.

Звичайно, такі жести робляться, насамперед, у бік НАТО: зважте, хлопці, наскільки далеко ви готові зайти, і чи здатні ви з огляду на наявну політичну волю і ресурси зайти далі за нас? Така російська логіка поведінки цілком сприймалася президентом Обамою, який був переконаний, що США не повинні втягуватися у збройний конфлікт в Україні, бо США має менше за Росію ресурсів, які готові вкласти в цю ситуацію.

Є це сигналом і для наших гарячих голів, які готові повторити спробу проходу через Керченську протоку кораблями ВМСУ. В період новорічних і різдвяних свят блокада Азовського моря відбувалася переважно через кліматичні причини. Росіяни просять не розслаблятися. Все лише починається», – написав Яременко.

Юрій Шуліпа вважає, що есмінець прибув для посилення окупаційних військ та, цілком імовірно, нових провокацій. Втім, експерт переконаний, що напад буде відкладено до завершення виборів в Україні, оскільки Кремль розраховує на перемогу проросійських сил.

«Російський есмінець прибув для посилення угруповання російських окупаційних військ в Азовському і в Чорному морях. Починаючи з 5 по 29 грудня 2018 року, російські пропагандисти війни активно обговорювали, нібито планується напад українських військ спочатку на тимчасово окупований Росією Донбас, а потім і Крим. Це дуже погана ознака, що свідчить про підготовку Росією провокацій заради виправдання нападу на вільні території України. Однак цей напад з боку Росії було відкладено як мінімум до завершення виборів в Україні.

Тому українській владі слід готуватися до того, що до і після виборів кількість російських військових кораблів у Чорному морі буде зростати. Розрахунок Росії ґрунтується на тому, що після виборів нова українська влада повинна домовитися з Росією про капітуляцію своєї країни. Для цього в Кремлі мають намір почекати ще пару-трійку місяців після виборів. Крім того, у Криму до 2020 року за прогнозами фахівців повинна закінчитися питна вода. Всі ці фактори можуть стати причиною для нападу Росії на територію Херсонської області з метою пробивання води в Крим з Каховського водосховища», – наголосив Юрій Шуліпа.

Як має діяти Україна?

Дмитро Сінченко переконаний, що Україні потрібно вдатися до цілої низки заходів, котрі у своїй сукупності здатні скласти оборонну стратегію. Зокрема, йдеться про посилення Збройних сил, особливу інформаційну політику, посилення співпраці із сусідами, нові санкції проти агресора тощо.

«Стратегія має бути проста – максимальне посилення власних збройних сил, у даному разі флоту й авіації, максимальне послаблення ворога через міжнародні санкції, продумана інформаційна політика як всередині країни, так і зовні, посилення співпраці та контактів із сусідами, в даному випадку – із Румунією, Болгарією, Грузією та Туреччиною, створення нових економічних, інфраструктурних, культурних проектів, проведення спільних військових навчань, посилення блокади Криму та відповідальності за порушення санкцій, повторний прохід наших військових кораблів з міжнародними спостерігачами через Керченську протоку (це була досить непогана ідея), розрив дипломатичних стосунків із РФ, конфіскація російських активів в Україні…

Але найголовніше – ми маємо підтримати (а якщо потрібно, то й ініціювати) національно-визвольну боротьбу поневолених народів на території РФ, відкрити їхні національні центри, встановити зв’язки з підпіллям та повстанцями на території РФ, навчити їх, а коли вони проголосять незалежність своїх країн – одразу їх визнати і встановити дипломатичні зв’язки. Тільки внутрішні проблеми всередині Російської імперії здатні відвернути військову загрозу від України», – переконаний голова ГО «Асоціація політичних наук».

Головне завдання України – демонструвати світу агресивну політику Кремля, таким чином підштовхуючи російську владу до помилок та погіршуючи імідж ворога. У цьому переконаний Богдан Петренко.

«На сьогодні адекватно відповісти Росії виключно у військовий спосіб для України практично неможливо. Більше того, є сумніви, що ми зможемо це зробити і в найближчій перспективі. Тому найголовніше завдання України, крім розвитку довготривалих проектів з відновлення флоту, – постійно демонструвати світові агресивну політику Росії, стимулюючи її до помилок та формуючи їй імідж несистемного гравця», – підсумував експерт.

Текст: Дмитро Журавель