П'ятниця 22 Червень 2018, 06:11

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Фейковий замах на фейкового міністра фейкової республіки

02.02.2018

Богдан Петренко, Обозреватель, 2 лютого 2018 року

Вчора увечері на міністра оборони «ДНР» Кононова відбувся замах. З одноразового гранатомета вистрілили по вікнам Міноборони. Винними відразу були призначені українські диверсанти. Та навряд чи це єдина версія.

Версія «диверсія». Найімовірніше, «офіційна версія» прозвучить так – це справа рук українських диверсантів, мета яких – спровокувати «аполчєнців» на військові дії. Чудова версія, але годиться лише для внутрішнього вжитку. Бо, хто як не українські диверсанти розуміють, що не міністри, і навіть не глава «ДНР» визначають політики квазіреспубліки. Простіше кажучи: якщо мета українців загострити конфлікт, то для цього усуватимуть не маріонеток, а тих, хто приймає рішення – російських військових кураторів.

Те, що це не українські диверсанти говорить і те, що пізніше Басурін заявив, що в приміщенні «Міноборони ДНР» знайшли вибуховий пристрій. Тому в мене питання – навіщо стріляти ззовні, якщо українські диверсанти можуть безперешкодно пронести на режимний об’єкт вибухівку? Потім, правда, ще помітили безпілотник. Залишилось лише знайти уламки Джавелінів та інструкції написані на «амєріканском язикє».

Версія «самостріл». Як і щодо усіх невдалих замахів на «офіційних» осіб, відразу виникає сумнів у тому кому це треба і чи це не піар акція. У нас навіть до війни окремі політики піарились на псевдозамахах. От, захотілось Кононову довести свою значимість у розкладах «республіки». Чи може приревнував до слави Басуріна? Якщо так, то славу йому це дійсно принесло. Щонайменше, про нього тепер знають в Україні.

Версія «внутрішні розборки». Кононов – це креатура Гіркіна. А враховуючи як Гіркін сьогодні критикує російську і ДНРівську владу не виключено, що це – спроба усунути Кононова з посади. Фактично це гра всередині так званого керівництва ДНР в «царя гори» – хто кого усуне. Або ж – це спроба самого Кононова захистити себе від того, щоб його не усунули політичним шляхом (типу дивіться яка я важлива фігура – на мене замахи здійснюють). Зрозуміло, що після такого зняти його з посади буде складніше. І тоді третя версія співвідноситься з «самопіаром».

Четверта версія. Путін зараз намагається грати у миротворця і багато хто в керівництві ОРДЛО зрозумів, що їх просто зливають. А єдине, що вони можуть зробити для того, щоб не повернутись в Україну, – це загострити конфлікт на лінії зіткнення. І влаштувати замах на «міністра» – це чудовий привід виправдати перед кремлівськими господарями ескалацію військових дій. Які, найімовірніше, заборонені прямою вказівкою Москви до дати виборів Путіна.

Та яка б версія не розглядалась, для України зростає загроза «ответки». Це можуть бути як замахи на офіційних осіб у Києві, так і загострення на лінії зіткнення.

Останнім часом частина українських політиків почали активніше говорити про мир з Росією. Я не виключаю, що саме вони можуть стати наступною жертвою у неоголошеній війні Росії проти України. Нібито вчинених українськими націонал-радикалами. І тоді це стане показником, що Путін обрав шлях до поглиблення конфронтації.