Середа 16 Січень 2019, 06:07

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Французька влада наступає на київські граблі

09.01.2019

Газета по-українськи, 9 січня 2019 року

10 чоловік загинуло, понад тисячу судових рішень та 3,5 тисячі затриманих. Такий результат двомісячного протистояння у Франції. Рух «жовтих жилетів», який розпочався з 3% зростання цін на пальне, минулими вихідними призвів до чергової критичної точки – спроби захоплення державного приміщення. 5 січня протестувальники, виламавши двері та вікна, ввірвались у одне з французьких міністерств.

Це було не перше зіткнення, – від самого початку акція сформувалась з елементами насилля – в перший день протестувальники намагались пробитись в Єлисейський палац, у результаті чого відбулись і зіткнення з поліцією і застосування сльозоточивого газу. Один із законів протесту: коли насилля проявляється, воно або його зупиняє (люди лякаються), або буде супроводжувати акцію весь період. У тому числі й постійно вимагаючи підвищувати градус протистояння. Показовим стало те, що кількість протестувальників знизилась. Якщо у перший день протесту – 17 листопад було заявлено про 120 тис., то минулими вихідними цифри просіли до 25 до 50 тис.

Та зменшення учасників збільшило рівень агресії. Причому з обох боків, – у тому числі й з боку влади. Прем’єр-міністр заявив про наміри посилити відповідальність за екстремізм під час акцій протесту: заборонити участь у них хуліганів та носіння масок.

І тут починаються паралелі з Революцією Гідності. Точніше з реакцією тодішньої влади на протести. Нагадаю, що їх відновлення у січні 2014 р. – після традиційних для українців свят – було простимулювано самою владою. А точніше – прийняття парламентом т. зв. «драконівських законів» 16 січня, які нібито спрямовувались проти екстремізму (до речі, серед них і заборона балаклав). Київські закони спровокували найрадикальніших протестувальників і призвели до початку першої гарячої фази протистояння, яка тривала з 19 по 21 січня. У результаті мобілізація учасників Майдану була не просто відновлена після свят, але переведена на інших – напівмілітарний рівень.

Скажете – Париж не Київ. Так, хоча б того, що Янукович не йшов на поступки, як це зробив Макрон. «Легітимний» вирішив тиснути. А Макрон спочатку вивів з протестувальників основну, хоча й інертну масу завдяки своїм обіцянкам.

Але в цілому не це не змінює законів протесту. Якщо компромісами вивести з натовпу інертну масу, у ньому залишаться лише радикали. Яких з одного боку – нічого не стримує і не омежує, а з іншого – і не підтримує теж. Через власну малочисельність вони можуть просто «розсмоктатись». Та спровокувавши цю радикальну частину, протест не просто відновиться, він перейде в іншу – кривавішу фазу протистояння.

Тому посилювати відповідальність протестувальників можна виключно тоді, коли сам протест або завершився, або – влада впевнена у своїй перемозі. А не під час «гри». Якщо звичайно ваша мета – подолати, а не розпалити насильницьке протистояння.

Богдан Петренко