Неділя 08 Серпень 2020, 23:13

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Кравчук в ТКГ: Маємо те, що маємо

31.07.2020

UNIAN, 31 липня 2020 року

Після того, як Леонід Кучма склав повноваження в Тристоронній контактній групі, Кравчук був єдиним «рівностатусним» кандидатом. Але рівним він був своєму попереднику, а не російському представнику. Та ми ж уже звикли до нерівноцінності? У нас і група «Єрмак-Козак» (яка не відомо чи існуватиме далі) – це люди з різним «офіційним» статусом.

Але все по порядку. Входження першого президента на переговорний процес має і свої переваги. І свої недоліки. Почну з хороших новин.

За всіх недоліків кадрової політики нашої влади, у неї вистачило мудрості не призначати на посаду офіційного посадовця. Діючий державний чиновник автоматично підвищує обов’язковість прийнятих рішень ТКГ. А ми вже до цього наскільки підняли рівень представництва у ТКГ, що далі нікуди – тут і міністри, і голови Комітетів Верховної Ради, і заступники міністрів.

Декілька місяців тому влада прийняла не дуже мудре рішення і підняла рівень нашого представництва до рівня офіційних осіб. У сподіванні, що РФ піде на дзеркальний крок. Але Москва не грає у піддавки. Та і не цікавить її вирішення проблеми війни – її цікавить переведення переговорів на рівень «Україна-ЛДНР». А знаєте хто ще присутній у Мінську і має нехай і липові, але міністерські посади? Так звані міністри зовнішніх справ так званих «республік». То з ким переговори ми ведемо?

Призначення екс-президента цілком задовольняє російського представника – екс-главу Держдуми Бориса Гризлова. Так, його часто не буває на засіданнях ТКГ, а за результатами засідань він видає солянку з домислів та традиційних наративів. Та краще хай він представляє Росію, ніж умовно кажучи якийсь студент на дипломній практиці, якого Кремль міг би прислати на заміну.

А ось недоліки стосуються конкретно Леоніда Макаровича. По-перше, він все життя був пристосуванцем. Тому навряд чи можна очікувати від нього самостійності і спротиву тому, що скажуть в Офісі Президента. Сумніваюсь, що і у Кучми був великий люфт – але в нього була можливість грати на відсутності досвіду в нової української команди.

По-друге, Кравчук аж палає для того, щоб бути включеним в процес. Публічність для нього стала залежністю. Тобто, він не стукне дверима і не піде з групи, якщо йому щось не подобатиметься у політиці влади.

І третє – його зв’язки з Медведчуком. Це той випадок, коли в усьому, що заявлятиме і робитиме Кравчук, і українська делегація у ТКГ завжди будуть шукати зраду українських інтересів. А коли щось шукати – його завжди можна знайти. Або додумати. І це не залежить від того, чи спілкуються ці два політики сьогодні. Це – просто вплив шлейфу. Але практично Кравчук взагалі мало що гратиме у переговорах. Він лише їхнє обличчя.

Тому висновок простий – Кравчук цілком задовольняє російську сторону і Офіс Президента України. Але навряд чи він прийнятний для громадської думки. Тому які б не приймали рішення там – вони вже матимуть сумнівну легітимність тут.

Богдан Петренко