Неділя 18 Листопад 2017, 12:21

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Люди захочуть українського Путіна – експерт

14.11.2017

Інтерв’ю експерта Інституту Богдана Петренка Gazeta.ua, 12 листопада 2017 року

“У вбивстві Аміни Окуєвої найголовніше – наслідки, до яких воно призведе. Буде розкол на два табори: радикальних патріотів і тих, хто згоден на мир за будь-яку ціну. Країна захлинеться в насиллі, а Росія буде стояти осторонь і казати, що в Україні громадянська війна, – каже 38-річний Богдан Петренко.

Заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму розповів Gazeta.ua, чому убивство Аміни було вигідно Росії

Убивство Аміни Окуєвої щось змінить в українському суспільстві?

Українське суспільство – неоднорідне. Більшість – пасивні, схильні перекладати прийняття рішень на когось сильнішого. Убивство Аміни – гарний спосіб залякати їх, примусити не висуватися зі своєю думкою й споживати з екранів ту інформацію, яку їм нав’язують. Для патріотів-пасіонаріїв це буде стимул для активних дій. Почнуться радикалізація суспільства, пошук внутрішніх ворогів, заклики до розправи з тими, хто зайняв проросійську позицію. На лінії зіткнення в добровольчих батальйонах теж почнеться напруга.

Кому це вигідно?

Насамперед Росії. Провокують українських патріотів до екстремістських дій. Розраховують на зневіру українських націоналістів у системі правосуддя й на самосуд. Потім звинуватять у жорстокості й назвуть терористами. Росія веде гібридну війну, в якій не обов’язково проводити прямі теракти.

В Україні можуть початися персональні теракти. Будь-хто незадоволений життям прийде, наприклад, в адміністрацію президента й підірве там гранату. А вигоду від цього отримає президент Росії Володимир Путін. Росіяни дивляться на Україну як таку собі Росію без Путіна. Той зробить усе, аби показати, що без “сильної руки” жити погано й страшно – можуть прийти й вбити будь-кого.

Російські пропагандисти спробують використати це як доказ, що “русский мир” несе безпеку, а поліцейська держава є ефективною. Так Росія готується до майбутніх виборів в Україні, аби схилити більшість людей голосувати за проросійські сили. Національні зараз – роздроблені й не можуть домовитися між собою. Складається враження, що вони слабкі. У такій ситуації багато хто захоче “українського Путіна”.

Осмаєв – представник опозиційного клану до Рамзана Кадирова (голова уряду Чеченської Республіки. – Gazeta.ua). Кадиров із противниками розбирається просто – вбиває. До того ж Осмаєв виїхав в Україну після замаху на Володимира Путіна. Хоча й сама Окуєва була значною фігурою в українському національному русі. А 1 червня цього року попередила замах на Осмаєва – першою вистрелила в кілера.

Воно стало приводом серйозно заговорити про візовий режим із Росією й запровадження обмежень відвідувати цю країну самим українцям. В СБУ кажуть, що потрібно контролювати росіян, які живуть на території України.

Другий важливий пункт – те, як це вбивство вплине на вибори в Росії 2018-го. Путін до березня усіма способами дестабілізуватиме ситуацію в Україні, аби відвернути увагу росіян від внутрішніх проблем. Причому негативну інформацію ті будуть отримувати не лише через телевізор, а і в особистому спілкуванні з українцями.

Яке місце загиблої Аміни в російсько-українській війні?

Аміна – не лише воїн-доброволець. Як медіаперсона вже стала символом боротьби проти окупантів. Допускаю, що її значимість певною мірою перебільшена ЗМІ. Але для багатьох українських патріотів вона залишається героєм. Брала участь у бойових діях і завоювала довіру бійців.

Вона ввійде в підручники української історії?

Зараз про це говорити складно. Вбивство Аміни – не кінець. Будуть ще замахи на людей, значимих для національного руху. Аміна може загубитися серед інших. Хоча її внесок у російсько-українську війну очевидний. Ми живемо серед потужних інформаційних потоків. Люди вже не пам’ятають знакових подій, які відбулися у вересні.

З якими акцентами потрібно говорити про героїв гібридної війни?

Героїзація стала одним із методів цієї війни. Подивіться, як російські ЗМІ розрекламували польових командирів терористів Гіві й Моторолу. Мовляв, люди з низів, які піднялися й почали протистояти ворогу.

Українських героїв ніхто не знає. Підійдіть і запитайте перехожого на вулиці – не назве жодного прізвища. Хіба “кіборгів” згадає. Треба, щоб наші герої стали живими символами, людьми, до яких прислухаються. Окремим представникам влади це невигідно, бо до них будуть ставитися як до месії, як було з Надією Савченко. Чинна влада на цьому фоні програє. Боїться втратити голоси на майбутніх виборах.

Що влада мусить робити вже зараз щодо загиблих героїв?

Популяризувати. Це і сюжети на телебаченні, і включення до підручників, і класні години. Не обов’язково в школах говорити про загальнонаціональних героїв. зараз чи не в кожному місті й селі є люди, які загинули в АТО. Також – підтримка й допомога сім’ям загиблих. Варто переглянути механізм визнання людини учасником бойових дій і зменшити бюрократію.

Олександра ВАСИЛЕНКО