П'ятниця 13 Грудень 2019, 09:43

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Меседжі, з якими повернувся «український Штирліц»

26.11.2019

Вечерние вести, 25 листопада 2019 року

Щодо українського розвідника Матюхи. Мене більше хвилює не верифікація «українського Штирліца», а те, з якими меседжами він повернувся.

1. Роль КПРФ. Комуністи відповідно до заяв Матюхи, є посередниками між Кремлем та «окупованими територіями». Логіка у цьому є – Кремль ніколи не збирався брати на себе відповідальність за фейкові проекти. Але її немає у тому, щоб цей меседж взагалі вносити. По суті це – розділення образу ворога. З одного боку це виглядає як відбілювання Кремля з частковим перенесенням відповідальності на КПРФ. Це до речі, дуже зручно буде тоді, коли росіян притягуватимуть до відповідальності за військові злочини в Україні – можна буде валити усе на КПРФ.
2. Росія в разі провалу «мінського формату», має «план Б» – проведення референдуму про приєднання «ДНР» та «ЛНР» до РФ. Для цього нібито проводиться перепис населення «там». Це більше звучить як стимул для України прогнутись на «нормандській зустрічі» (щоб не втратити окупований Донбас). І як підтримка проросійських настроїв в ОРДЛО – бо розчарування у Росії там величезне, тому крім крапкового вкидання російських паспортів проросійській частині населення треба чергову «морковку». Щодо реальності – то Росії Донбас не потрібен. Не для того, вона його руйнувала війною і вивозила звідки виробництво, щоб його приєднати. Та і його приєднання призведе до збільшення міжнародного тиску на РФ. І найстрашніше для Кремля – об’єднання проблем Донбасу і Криму в одне питання.
3. План В. Продовження російської військової експансії в Україні. Стратегія Росії щодо розширення свого впливу передбачає різні варіанти розвитку подій. У тому числі й військову експансію. Питання у тому, що військова експансія буде можлива лише за сприятливих для Кремля умов. Тобто – зростання проросійських настроїв, зниження потенціалу військового спротиву та відвертання міжнародної спільноти від підтримки України. Нікому не потрібно збільшувати зону окупації, якщо за неї доведеться ще більше платити і відновлювати після боїв. Тому план продовження військової окупації України у Кремлі є. Але він пилиться у шухляді, в очікуванні чергового послаблення нашої країни. Він явно не є пріоритетним. На відміну від інформаційного тиску військовою експансією.
Висновок з меседжів «штірліца» робіть самі.

Богдан Петренко