Вівторок 24 Листопад 2020, 19:55

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Міфи про тероризм у Європі

06.11.2020

UNIAN, 5 листопада 2020 року

«Європа у вогні терактів» – приблизно такий висновок напрошується, якщо згадати всі новини, які надходили із Заходу протягом останніх півтора місяця. Франція, Австрія – ісламський тероризм дійсно почав підіймати голову.

Але – чи дійсно все так погано? Чи може ми – жертви інформаційного насилля? Жертви тероризму, головне завдання якого не вбити, а переконати, викривити дійсність?

Міф № 1 «Європа потопає у вогні атак». За даними Європолу минулий – 2019 рік за кількістю те був найнижчим за останні п’ять років, а за кількістю жертв – найнижчий за останні 10 років. Більше того, якщо порівняти кількість терактів за Афганістаном, то лише в усьому Євросоюзі кількість атак була в 10 разів менше, а кількість жертв – в 1000 тисячу разів менше. За рівнем терористичних загроз – країни-сусіди мають більше загроз, ніж країни
ЄС. У країнах географічної Європи (без урахування пострадянських) 40% терактів припадає на Туреччину. А якщо ураховувати і пострадянські – то в Україні ситуація гірша, ніж у тій же Франції.

І це при тому, що Європа перебуває під якіснішим контролем, ніж решта світу. Бо фіксуються усі атаки – навіть невдалі, розкриті та без жертв. На 5 тис. терактів, що відбулись в Європі протягом останніх 20 років – 2,5 тис. летальних жертв. У країнах Близького Сходу ситуація зворотна – по 3 жертви на один теракт. Тобто, і рівень безпеки, і рівень контролю – в Європі значно нижче. Більше того, минулого року арештовано рекордну кількістю людей – понад 1000 осіб – які були причетні до підготовки терактів.

Міф № 2 «Ісламський тероризм – найпоширеніший вид тероризму у Європі». Власне, якщо дивитись телевізор, то так. Але, якщо подивитись статистику, то ісламський тероризм – на третьому місці у Європі. Вони поступаються внутрішнім – корінним терористам. Тому перше місце – практично у будь-який рік – сепаратисти. Щонайменше минулого року на другому місці – ліваки та анархісти. Звичайно, просто вибух без жертв, спалені автомобілі, а часто – і просто муляж вибухівки не так зачіпаються громадську думку. Але це теж теракти. Так, джихадисти жорстокіші, і цим вони краще заявляються про себе, ніж їхні європейські «колеги». Але останнім часом жорстокими стають і праві радикали – які виправдовують своє насилля, насиллям мусульман. Але застосовують його і щодо інших етносів та релігій. У минулому році кричущим став випадок, коли брат вбив свою звідну сестру, яка мала китайське походження, а потім пішов розстрілювати мечеть. Де його відразу пов’язав 65-річний перший поранений ним мусульманин.

І ще. Цей міф близький до реальності. «Головні виконавці терактів – це біженці». Не зовсім так. Якщо ми говоримо про ісламський тероризм, то часто виконавцями стають ті, хто вже не перше покоління проживає в країні. Більше того, лише офіційно відомо, що 5 тис. громадян Євросоюзу добровільно поїхали воювати за Ісламську Державу. Зараз значна частина з них повернулась назад – з досвідом бойових дій. І досвідом ненависті до «невірних».

Тут мала б бути мораль про тероризм. А буде про інше. Часто той порядок денний, який нам нав’язують дуже відрізняється від реально важливих питань. Тому – не лише поліцейські акції, але й критичне мислення здатне зупинити тероризм.

Богдан Петренко