П'ятниця 22 Червень 2018, 06:29

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Навіщо Кремль вбиває росіян в Україні?

30.05.2018

Богдан Петренко, Обозреватель, 30 травня 2018 року

Коли я взнав про убивство Аркадія Бабченка, я спершу не повірив. Не повірив тому, що Кремль мав би бути не зацікавленим у привертанні уваги до своєї терористичної діяльності. Щонайменше до 16 липня, – дня, наступного після завершення Чемпіонату Світу 2018 року, який пройде в Росії. Це створювало уявлення про наявність якогось мирного “вікна” для ескалації насилля в Україні. Але, видно, вся стратегія Кремля – це удари по нашим уявленням. І насамперед, по уявленням безпеки.

Бабченко, Шеремет, Вороненков, – Росія системно винищує власних громадян на території України. І не лише України – Скрипаль, Литвиненко. Фактично, під загрозою всі російські Перше, це сигнал для російського внутрішнього споживача – для простих і “непростих” громадян. Черговий сигнал про те, що всі перебіжчики будуть знищені системою. І вихід із системи лише один – прийняти її і працювати на неї. Не зважаючи на те, що закордоння живе значно краще. Останнє убивство може говорити про посилення роботи з внутрішнім споживачем напередодні якихось гіпотетичних санкцій. А вказує або про посилення загроз, що Кремль планує порушити міжнародні норми (у тому числі й військовими вторгненнями). Або – про чергове загострення конфлікту всередині російської “еліти” між баченням яструбів та частини олігархів, які потерпають від санкцій та вимагають компромісу. І убивство Бабченка – це один з “аргументів” цих самих яструбів.

Друге, це удар по правоохоронній системі України. Будь-яке убивство публічної особи апріорі прирече на провал у розслідуванні. А, отже, з часом будуть більшість “шишок” у медіа падатимуть не на РФ, а на наших правоохоронців, на неспроможність держави гарантувати безпеку. Тим більше в Україні вже є інциденти таких “висяків”.

Третє. для інформаційного резонансу у світі важлива не лише гіпотетичні замовники, а країна, в якій це відбувається. Таким чином, з одного боку, Кремль реально погіршує імідж України. З іншого, він перевіряє реакцію Заходу, який напередодні ЧС з футболу 2018 і вже куплених квитків поставлений у незручний стан. Ну як у незручний, – США не братимуть участь у ЧС та і футбол – це не їх улюблена гра. А країни ЄС толерантніші до Росії, ніж Штати, тому навряд чи вони проігнорують чемпіонат. Щонайменше, так вважають у Кремлі. І якщо Захід реальне не зреагує, то Москва зрозуміє, наскільки у неї розв’язані руки щодо України. І до речі, до 15 червня – відкриття ЧС – може бути затриманий виконавець. І виходячи з логіки гібридної війни – швидше за все ним виявиться громадянин України. І ті, хто сумнівався у Європі схопляться за цю соломинку. І для них уже буде не важливо, що виконавець і замовник – різні речі.

Четверте. Убивство Бабченка витісняє на задній план меседж міжнародних слідчих про вину російських військових у збитому Боїнгу над Донецьком. Для Росії це важливо, оскільки убивство журналіста – справа резонансна, але реально менш впливова, оскільки прямо не говорить про вину Росії.

І п’яте. Однозначно ситуація призведе до посилення в Україні запиту на застосування сили. У тому числі й силового варіанту вирішення проблеми на Донбасі. Не виключено, що таким чином Росія намагатиметься спровокувати Збройні Сили не просто просунутись на декілька км вперед, а вийти із сірої зони на контрольовану проросійськими силами території. Тим самим довівши світу що Україна порушує мінські домовленості. І вчергове розв’язати собі руки.