Понеділок 24 Лютий 2020, 13:17

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Приватні військові компанії по-українськи

11.02.2020

Site, 11 лютого 2020 року

До Верховної Ради внесли законопроект, який би урегулював створення та діяльність «військово-консалтингових компаній» в Україні. Простіше кажучи, приватних армій (ПВК).

Чи потрібно це Україні? Якщо подивитись на стратегію «іхтамнєт» Росії, на ПВК інших країн, на слабку спроможність міжнародного права у захисті українських інтересів, то ще й як потрібно. Як і потрібно використовувати потенціал частини з 300 тис. військовослужбовців, які мають досвід бойових ій. І, звичайно, це видається вдалим ходом, бо завдяки приватним арміям ми можемо використовувати російську тактику «іхтамнєт» проти самих росіян.

А тепер повернемось до реальності. У нас що проблема у війні з Росією у тому, що ми не можемо застосовувати військові дії? Як довів досвід Хорватії, було б бажання і військова перевага. Переможців взагалі рідко засуджують.

Та в України точно немає військової переваги над Росією. Хоч застосовуй офіційну армію, хоч ПВК. Росія ж не від нас «морозиться», коли говорить, що російських військ немає на Донбасі. І що Крим захоплювали не російські війська, а місцева «самооборона». Кремль «морозиться» від Заходу, бо робить вигляд, що дотримується міжнародних норм. Йому треба зберегти видимість «системного гравця», а не те що він боїться військової протидії України. Москву мало цікавить, що вважає Україна про російську агресію, бо вона військово значно слабше за РФ. Тому «отвєтка» у вигляді «українських іхтамнєтов» не буде ефективною. Наш ворог – Росія, а не залежний від міжнародного права Захід.

Далі. Потенціал тих, хто пройшов АТО і ООС можна було б використовувати у звичайній армії. Та для цього у самій армії треба провести реформи, щоб люди з досвідом не тікали звідтіля. Чи простіше створити ПВК, ніж реформувати всю армію? До речі, одна з причин існування ПВК (крім обходу міжнародних норм) – це приховування реальних втрат армії у бойових діях. Ми готові до приховування?

Ще одне. Законом пропонується надати «військово-консалтинговим компаніям» права продажу зброї (експорту-імпорту). Я не впевнений, але може лише заради цього писався законопроект? Тоді нагадаю, що саме неконтрольовані державою обороти зброї (читай чорний ринок) стали однією з причин (але не єдиною), що призвели до проблем у американській ПВК Blackwater. І її перейменування (як спроби відкараскатись від негативу) в Academi.

І на останок. Для того, щоб створити приватні військові компанії, в юридичному плані, нам не лише закону не вистачає. Україна ратифікувала Міжнародну конвенцію про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців. І для того, щоб запустити українські ПВК, треба вийти з Конвенції. А це трохи складніше, з огляду на світовий резонанс. Хоча – усі постійні члени Радбезу ООН (у тому числі й Росія) навіть не ратифіковували цю Конвенцію. Повторюсь, країни, які постійно дбають про світову безпеку і мають право вето в Радбезі (в сучасних реаліях – це право на безвідповідальність), можуть дозволити собі ігнорувати міжнародні угоди. Я не впевнений, що Україна має такі ж можливості.

І ще одне з юридичного боку. В нас, як і в Росії є кримінальна відповідальність за найманство. Тільки в Росії правова система ієрархізована під інтереси владної верхівки. Можуть посадити, а можуть і ні – залежно від політичної волі керівництва. А в нас правова система розбалансована (що дає можливості відстоювати свої інтереси різним групам). Тому – є загрози, що людину, яка надаватиме послуги «військового консалтингу», можуть і притягнути до відповідальності за «найманство».

Та і точно порушувати «мінськ» чи інші «мирні» угоди в інтересах України мають не приватні військові компанії, які прописані в законі. А ті, яких взагалі не існує в природі. Щонайменше в юридичній природі.

Богдан Петренко