П'ятниця 29 Травень 2020, 22:25

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Призначення нового командувача українськими військовими на Донбасі: тут є низка складових

30.03.2020

Комментарии, 30 березня 2020 року

Указ про призначення генерал-лейтенанта Сергія Наєв командувачем ОС ВСУ президент України Володимир Зеленський підписав 27 березня. Наєв раніше займав цей пост (з березня 2018 року по травень 2019 року).

За відгуками, Сергій Наєв – це гнучкий і креативний керівник, який користується повагою серед військовослужбовців. Але це не та людина, яка піде проти волі свого керівництва. Швидше за все його призначення викликане низкою складових:

По-перше, технічною. Зміна будь-якого очільника – це технічний захід, який викликаний необхідністю постійної ротації керівництва. Довготривале перебування на посаді однієї особи призводить до професійного вигорання менеджменту, костенізації ситуації та збільшення корупційних ризиків.

По-друге, політичних аспект професійних військових. У ЗСУ завжди подавлялась будь-яка політична, а тим більше – політично-опозиційна активність. Армійське керівництво завжди було декоративно лояльним до влади, яка б вона не була. А тих, хто проявляв опозиційні настрої часто піддавали остракізму – в тому числі й через звільнення із ЗСУ. Говорити, що той чи інший є ставлеником Януковича, Порошенка чи Ющенка, якщо справа йде про ЗСУ, можна лише символічно. На практиці ж українська армія, а особливо її керівництво – завжди було лояльно-аполітичним.

Третє – це коротка лавка запасних у команді Зеленського. Ні Президент, ні його очільник Офісу ніколи не мали величезної власної команди. Тому їм доводиться користуватись менеджментом, у тому числі й військовим, який складався за минулих політичних еліт.

Четверте – виходить з того, що Наєв символічно асоціюється з Порошенком. Не можна виключати, що символічне повернення «людини Порошенка», а ще до того – генерала, який дозволяв «атвєтку» і не боявся «страшити» сепаратистів – це спроба продемонструвати і патріотичній частини ЗСУ, і українському суспільстві, що офіційний Київ не планує зливати інтереси України під час перемовин з Москвою. Цей хід може бути відповіддю на невдоволення українців ініціативою визнання суб’єктності «республік», про що в березні домовлялись на Тристоронній контактній групі. Але це – не показник відмови від поступок Москві. Радше – це ложка меду в бочку дьогтю. Спроба подати злив інтересів країни у красивій обгортці.