Неділя 15 Грудень 2018, 22:56

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Про «зради» режиму воєнного стану

26.11.2018

Обозреватель, 26 листопада 2018 року

Зараз складно говорити про щось конкретне, оскільки що саме буде запроваджено ми взнаємо лише після рішення Верховної Ради. Засідання парламенту, до речі, відбуватиметься у закритому режимі. І поки що не відомо, яке рішення прийме наш парламент. Бо «режим воєнного часу» – досить неоднозначне і політизоване для багатьох питання.

По-перше, події неділі 25 листопада 2018 року вперше за весь час війни офіційно зафіксували і не потребують додаткового юридичного доведення факт застосування сили російських силовиків щодо українських силовиків. «Зелені чоловічки» в Криму, російські приватні військові компанії, військовослужбовці РФ, що заблукали у 2014, перевдягнуті в форму так званих «армій Д/ЛНР» російські військовослужбовці – це лише опосередкований, а не прямий доказ агресії РФ. Щонайменше, для міжнародного права, яке сформувалось в часи, коли війни ще офіційно оголошувались і в них брали участь офіційні армії. Акт воєнної агресії біля Керчі зламав стратегію «іхтамнєт», а тому може бути використаним для мобілізації світового тиску на країну-агресора.

По-друге, ми не знаємо територію покриття режимом воєнного стану. Це може бути вся Україна, а може лише акваторія Чорного і/або Азовського морів. Узнаємо лише після прийняття рішення.

По-третє, переважна більшість заходів, які можуть застосовуватись під час воєнного стану не є директивними. Починаючи від трудової повинності і завершуючи державним «отжимом» майна – всі ці пункти є варіативними. Вони можуть, але не обов’язково будуть застосовуватись. Знову ж таки уточнення щодо їх застосування має бути відображено в рішенні про запровадження воєнного часу.

І, мабуть, найголовніша «зрада», – режим воєнного стану однозначно забороняє проведення виборів Президента, Верховної Ради, місцевих органів влади. До цього пункту найбільше запитань у всіх українців. Запровадження анонсованого рішення щонайменше на місяць відтягне початок президентської виборчої кампанії. І не має ніяких запобіжників, що через два місяці не буд прийняте рішення про розтягнення «воєнного часу» ще на два-три місяці.

І це дійсно найскладніше питання. Але відповідь на неї дадуть самі українці. Бо якщо громадська думка не сприйме рішення Президента, то він «поховає» будь-які шанси бути переобраним після завершення воєнного стану. А якщо він спробує зробити «воєнний стан» вічним і перетворитись на українського Піночета, – то це навряд чи допустить громадянське суспільство. Бо будь-які заборони на проведення страйків та масових зібрань не стримають чергову революцію у країні, де завжди співіснуватимуть і бажання «сильної руки» і ненависть до тих, хто намагається цю «сильну руку» застосовувати. Тому запровадження «воєнного режиму» насамперед має бути зрозумілим громадянам. Бо в протилежному випадку незгода буде висловлена дуже різко. Історія п’ятирічної давнини це доводить.

Богдан Петренко