Неділя 17 Листопад 2018, 02:56

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Путін та мала батьківщина Порошенка у вогні

27.09.2017

Богдан Петренко, Обозреватель, 27 вересня 2017 року

Пожежа на другому за об’ємом військовому складі України порушила два традиційних питання – хто винен і що робити.

Хто насправді винен – як і у більшості випадків подібних злочинів ми не взнаємо. Бо навіть найґрунтовніше розслідування зіштовхнеться з двома важливими проблемами – недовіра до тих, хто розслідує і своя точка зору. Навіть найретельніший пошук фактів впиратиметься у якісь переконання. Хтось когось прикрив, хтось щось недоговорює, дали на лапу, зрадники – і т.д.

Тому будемо виходити з того, кому вигідно.

Перше. З точки зору ведення будь-якої війни зниження обороноздатності вигідно ворогові.

Друге. Виходячи з конкретно цієї війни. Нанесений удар, який прямо не підставляє агресора на міжнародному рівні, що вписується у його стратегію. Більше того, нанесення удару в тилу, також є елементом стратегії – по-перше, залякується населення, по-друге, – зменшується психологічна оборозданість українських воїнів, які відчуватимуть себе завжди мішенями, не залежно від того чи перебувають на лінії зіткнення.

Третє. В умовах потенційної передачі зброї американцями це сигнал про безалаберність українських збройних сил, що вимагає десять раз подумати перед тим, як надати цій failedstateчергову гранату. І сигнал не лише американцям.

Четверте. Це особистий удар по Порошенку. Удар нанесений у його день народження на території його вотчини (точніше, другої малої батьківщини – Вінницю більше пов’язують з Порошенком, ніж Болград). Складно говорити чого добивались цим – чи розізлити Президента (схилити до необдуманий кроків) чи посилити його антипутінський імідж в Україні (невідомо який Президент вигідніший Кремлю), – але сигнал пролунав.

І неросійські версії. Халатність. Не зважаючи на війну, реальних кадрових змін в армії не відбулось. А ті що відбулись – не змінили докорінно армійську систему. Затишшя на Донбасі дозволила генералітету відновити свої позиції в армії. А разом з ним – відновились і старі традиції. У тому числі – халатність.

Друга внутрішня версія – це прикриття попередньої халатності. Зброя згнила або розпродана, а за списками вона фігурує. Я б не схилявся до цієї версії. Бо зробити підпал з метою приховати халатність у день народження Президента – якось не камільфо. Точно знімуть.

У будь-якому випадку, хто має понести відповідальність. Із армійців. Бо незалежно від того, хто винен, – країна у війні. І стратегічно важливі склади мають охоронятись. І від диверсантів, і від власних халатиків. Питання лише у тому, – хто понесе відповідальність. Начальник караулу і два солдати-строковики? Чи хтось зі Генштабу та Міністерства хто проводив перевірки? Скільки там зняли після Балаклави?

І ще одне питання. Якщо прилетіло вітання Петру Олексійовичу від Путіна до дня народження, то зворотнє вітання буде? Президенту Росії день народження через 10 днів – 7 жовтня. Чи ми тільки з угорцями по мові можемо конфліктувати?