Неділя 04 Квітень 2020, 18:27

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Світ після коронавірусу: дві історичні паралелі про «закручені гайки»

23.03.2020

Лівий берег, 23 березня 2020 року

Світ змінився. Але він і змінювався уже не один раз. І остання найяскравіша зміна відбулась трохи менше 19 років тому – коли у глобалізованому світі сталось «11 вересня». Всі хто пережив 2001 рік, пам’ятають цю фразу «світ змінився». І тоді – у Західному світові, страхи тероризму дозволили обмежити права і свободи громадянина.

Зазначу – це було чи не вперше після боротьби за права на Заході кінця 60-х і точно – з 90-х років. Навіть Фукуяма у цей час – в 1992 році – пише один з найвідоміших творів «Кінець історії» – про перемогу лібералізму. Бо тоді – в 90-ті дійсно здавалось, що права і свободи людини не будуть обмежені ніколи.

Але історія довела, що це не так. Обмеження прав, які обґрунтовувались особистою безпекою та захистом від терористичних атак, охопили світ з 2001 року. Тоді видавалось, що це буде тимчасовою акцією. Але – з точки зору сьогодення – виявилось, що ні. Контроль держави над особистою свободою людини лише посилювався.

На жаль, те ж саме ми спостерігатимемо і зараз – коли держави, як раніше були зразком «західної моделі», почали переймати методи Китаю, – країни де комуністичний тоталітаризм переріс в псевдокомуністичний інформаційний неототалітаризм. Де держава контролює більшість сфер життя людини. І, як показує досвід, – коли Вам говорять про тимчасовість сьогоднішніх обмежень– це може бути назавжди. І точно – свободи не повернуться в стан «до карантину».

Друга паралель – це повоєнна Європа. Сьогодні часто говорять, що Радянський Союз приніс свою модель управління на багнетах. Але це лише частково правда. У другій половині 40-х комуністична країна вважалась одним із головних переможцем над головним злом того часу – нацизмом та фашизмом. Простіше кажучи, радянська модель часто асоціювалась з моделлю переможця – особливо в країнах, які зазнали окупації чи самі були агресорами. Тобто, були не здатні самостійно здолати коричневу чуму. Тому не лише для Східної Європи, але і для Франції, і для Італії (які не були під радянською окупацією) з другої половини 40-х стали сильними електоральні позиції соціалістів та комуністів. Проблема у тому, що у страхах «коричневої чуми», Європа не відразу помітила наскільки страшною є інша чума – «червона».

Тому в посткарантинному світі китайська модель тотального контролю набуде популярності. Вже сьогодні її демонструють як найдієвішу у протидії загрозам людства. Ця модель буде популярною наскільки, що громадська думка буде підтримувати цю модель. Люди будуть хотіти, щоб права обмежувались.

А звідси, крім економічних і соціальних проблем, які однозначно «подарує» нам карантин, ми зіштовхнемся з проблемою світоглядною. І Україна – з нашою схильністю до анархізму – може стати білою вороною на фоні неототалітаризму майбутнього. На відміну від Росії, яка може стати «своєю» для Заходу – на фоні китайських ідеалів. У нас буде просто менше шансів перемогти. Зате їх буде більше, якщо б ми продемонстрували інший шлях – шлях протилежний китайському – з вибірковими, а не тотальними обмеженнями. Бо, не будемо забувати, що в IIСвітовій війні не лише СРСР і його модель були переможцями.

Богдан Петренко