Неділя 04 Квітень 2020, 18:45

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Третя хвиля карантину. Чи потребує ситуація в Україні надзвичайних дій?

17.03.2020

UNIAN, 17 березня 2020 року

Президент вирішив запровадити чергові обмеження у зв’язку з коронавірусом – тепер у межах країни будуть заборонені пасажирські перевезення, а в містах закриті всі розважальні, торгові центри та заклади харчування. Міський транспорт обмежать, а метро – зупинять.

Закрити країну та заборонити пересування всередині – значно простіше, ніж налагодити роботу в складних умовах. У Китаї міжміське сполучення було навіть в найскладніші часи епідемії. Так, воно було обмежене, – пасажирів перевіряли. Але міжміський транспорт працював. У Польщі, на яку люблять посилатись наші прихильники карантину, обмежувальні заходи були прийняті лише після 25 інфікованих (у нас нагадаю – 5). І то – людей попередили не на завтра, як у нас, – а за декілька днів. Наприклад, про те ж закриття шкіл поляки знали за 5 днів до його початку. Не серед тижня за кілька годин треба було вирішувати куди діти дитину. Будь-які різкі зміни лише підживлюють паніку. Ніби влада щось знає, але приховує. А людей така позиція лякає.

Єдиний, хто має дякувати коронавірусу, – це пенсіонери, які, отримають додаткову тисячі гривень. Змінюються типи вірусів, змінюється влада. Але метод «тисяча гривень пенсіонерам щоб задобрити» залишається незмінним.

Щодо заборони міжміського і обмеження міського сполучення. Імовірно, влада не в курсі, але значна частина «ручної» (такої що не переведеш на дистанційне) роботи у місті виконується тими, хто їде з передмістя або – громадським транспортом у місті. Розпочинаючи від продавців у продуктових магазинах, аптеках, нянь (діти на карантині, пам’ятаєте) та закінчуючи тими, хто буде брати мазки та здійснювати процедури хворим – медсестри. І уявіть, що всі вони не доїдуть, або доїдуть із запізненням на 3-4 години. А закриття метро – взагалі повний колапс для великого міста. Та і погана прикмета це для влади…

Так, є проблема відсутності інформації про справжній стан з із захворювання COVID-19 в Україні. Простіше запровадити режим надзвичайного стану для двох областей, де виявлено 5 інфікованих. А хіба – не простіше і дешевше закупити більше експрес-тестів, виявити реальну картину захворювання? Замість того, щоб ставити країну в режим страху, а економіку штучно підштовхувати в режим піке?

Чи є ці заходи адекватними? Коли суспільство у паніці, все здається замало. Та замість того, щоб гасити епідемію адекватними діями, влада намагається зіграти на панічних настроях. Бо є величезне питання – чому в умовах такої «суперзагрози», заради якої «кладеться» не лише благоустрій великих міст, але й економіка країни, – у нас продовжує засідати парламент? І у порядку денному не лише питання коронавірусу. Не дивно, що у людей завжди будуть питання – а чи не поприймають там чогось «неправильного» – земельної реформи чи змін до Конституції щодо Донбасу? Особливо на фоні заборони масових заходів більше 10 осіб.

Та поки це можливі ризики. На відміну від проблем людей, які не потраплять на роботу, і тих, хто через це вчасно не отримає допомогу. На відміну від реального неблагополуччя українських сімей та української економіки.

Богдан Петренко