Вівторок 21 Травень 2019, 18:02

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Тринадцяте перемир’я: позиція Росії дещо змінилась

30.03.2018

Богдан Петренко, Обозреватель, 30 березня 2018 року

30 березня оголошено про чергове перемир’я на Донбасі. Тринадцяте за рахунком. Питання навіть не в тому, що це чортова дюжина. Питання у тому, коли наступить останнє, а не крайнє перемиря у цій війні.

Як би ми скептично не ставились до заявлених «режимів припинення вогню», тим не менше позитивний ефект від них спостерігається. Кількість обстрілів знижується різко в перший день, але поступово починає зростати. Загалом, якщо взяти всю статистику, то навіть після Дебальцевого, середня кількість обстрілів у 2015 році була нижчою за кількість обстрілів у 2017 році. Якщо війну не «підгодовувати» штучно, то вона має тенденцію до затихання.

Необхідність весняного перемир’я і у тому, що озеленення і просушка ґрунту природньо призводить до активізації бойових дій. І не запровадивши його зараз, ми б отримали ескалацію на всю весну. Але. Є одне важливе «але». Це перший місяць війни на Донбасі коли режим припинення вогню проголошується вдруге. Перше перемир’я мало наступити 5 березня.

Про що це говорить? Проголошувати «енне» перемир’я ще й по декілька разів на місяць – це делегітимація як органу, що приймає рішення про припинення вогню, так і впливовості самого перемир’я. Ніхто не буде виконувати вказівки органу, якщо такі ж його правила порушувались раніше. Тим більше, коли не створено ні додаткових механізмів впливу, ні санкцій до тих, хто стріляє першим.

Єдиним запобіжником може виступати сьогоднішня заява нормандської четвірки про те, що вони «інтенсифікують виконання мінських угод». Пропустивши ці бюрократичні визначення (можна подумати що раніше ніхто їх не інтенсифікував), можна говорити про те, що з’явились певні зміни у позиції Росії. По-перше, у них закінчились вибори і кічитись «ми ложили на весь світ» уже не потрібно. По-друге, після світового флешмобу «вижени російського посла», Кремль отримав сигнал, що тиск на них продовжуватиметься і далі. Тому зараз для нього важливо подати світові сигнал про готовність до діалогу. Не виключено, що і сама зустріч нормандської четвірки на рівні глав держав відбудеться найближчим часом. Видимість готовності до діалогу, на думку росіян, може зупинити ефект доміно антиросійських флешмобів (посли, нові санкції).

Путін може погодитись і на якісь поступки щодо Донбасу. Наприклад, у питанні введення миротворців. Але це вже менш вірогідніше, ніж сам «діалог» і залежатиме виключно від продовження зовнішнього і внутрішнього тиску на Кремль.

Але поки що лакмусовим папірцем виступатиме ситуація на фронті. Доки триматиметься перемир’я, доти існуватиме вірогідність того, що Москва готова йти на поступки.