Протести в США досягли свого піку і зараз будуть різко сходити нанівець. Якщо звичайно, до 20 січня – дня інавгурації наступного Президента не відбудеться чогось, що може сколихнути громадську думку.
Чому ж у країні, де століттями працює система стримувань і противаг, взагалі стали можливими протести? Відповіді тут дві. І вони – це два слова, що були найпопулярнішими в світі минулого року – «коронавірус» і «Трамп».
Коронавірус як різка зміна ситуації (і економічної, і соціальної, і медичної) уже призводив до протестів у США. У тому числі і кривавих. Це – Black Lives Matter у першій половині 2020. І хоча тодішній «кадровий» кістяк протестів був протилежним сьогоднішнім, однак саме ті акції перейшли «червоні лінії». Психологічно простіше виходити на вулиці, захоплювати адміністративні будівлі чи чинити спротив владі тоді, коли це уже відбувалось до тебе. Тому і головне гасло всіх революцій має бути як у піонерів «будь готовий». Будь готовий до того, що твої методи будуть застосовувати опоненти.
І Трамп. Він дійсно був непересічної особистістю і фактично весь свій президентський термін мейнстрімив – створював новини – своєю харизмою та нонкомформізмом. Але його непередбачуваність і не здатність грати за правилами і призвели до того, що протести початку року розгорілись з величезною силою. Він був перший президентом, який не намагався шукати компромісів. Він чітко зайняв одну зі сторін у конфлікті навколо насилля поліції щодо афроамериканців. Що по суті загострило і самі протести. І в подальшому – він же всіма силами намагався утриматись на посаді президента, – у тому числі й через тиск на судову систему чи – нещодавній скандал – на губернатора Джорджії з метою пошуку додаткових голосів.
Безперечно тригером невдоволення стала й інша різка зміна. Це – поштові голосування, які різко змінили ситуацію навколо результатів виборів. Погодьтесь, коли ваш кандидат спочатку виграє, а потім – після підрахунку голосів, що надійшли поштою, – різко втрачає свою підтримку, – це створює родюче поле для теорій про «вкиди голосів» та фальсифікацій. Тому можна зрозуміти виборців Трампа – у яких сформувалось відчуття, що в них «несправедливо» вирвали перемогу. У цьому, до речі, і відмінність від ситуації 2000 року. Тоді завдяки системі підрахунку виграв Буш. Але кількість отриманих ним голосів виборців на півмільйона була меншою за кількість голосів переможеного Гора. Та тоді Гор визнав поразку і ситуація заспокоїлась. Бо державні інтереси мають бути вище особистих амбіцій. Зараз такої ситуації немає – Трамп отримав на 7 мільйонів менше голосів. І протест – це виключно бажання Трампа утримувати себе в центрі уваги ЗМІ.
Тут ще мало бути декілька слів про російський інформаційний вплив. Але я не буду завищувати його здатність. У США вистачає і своїх причин для протестів. Так само як і ворогів – крім Росії.
Звичайно, система традицій, стримувань та противаг у США справиться з таким явищем як популізм Трампа. Хоча це має бути уроком для тих, хто молиться на популізм (чи месіанство в українському випадку) як явище – наскільки він є небезпечним для країни і для політичної системи. Навіть достатньо міцної. Що вже говорити про нас. Хоча, хто ж у нас вчиться на чужому досвіді – ми і на своєму ще не навчились вчитись. Граблі – це наша стратегія.
А і так – зараз буде рвати пукани в кремлівських підстилок щодо ситуації у США. Так – зміщення популіста складне, коли він керує країною 4 роки. А що буде коли популіст на чолі країни більше 20 років? Тим більше, що Путін не вічний. Хоча б біологічно, якщо на інше у РФ не здатні.
Та повернемось до США. Будь-який протест породжують кризу довіри до влади. Навіть програвши сьогодні Трамп своїми діями і заявами знижує ефективність усієї системи. Бо, щонайменше у частини громадян – тих, які повірили йому і прийшли на протест – уже не буде 100% довіри до своєї влади. А немає довіри – немає і бажання підтримувати не лише нововведення, але й норми, які регулюють суспільне життя. Тому завдання посттрампівської Америки – відновлювати довіру до владу. У цьому і біда популістів – в тому, що у них їхні сьогочасні інтереси стоять вище за стратегічні інтереси держави.
Богдан Петренко
Кореспондент, 11 січня 2021 року
У Вінниці на території дитсадку спрацював невідомий вибуховий пристрій. На щастя, ніхто з дітей сильно не постраждав – лише отримали опіки і загорівся одяг
Але. Коли вибухає на території дитсадків – це говорить про те, що у суспільстві хворі. Хворі, які допускають, щоб у дітей можна кинути якийсь вибуховий пристрій. І доки ми будемо захищати суспільство лише від одного коронавірусу, воно стане хворим на інші – більш небезпечні – асоціальні хвороби. І хоча принести вибухівку у дитячий садок – це вже крайність таких хвороб – інші теж небезпечні. Бо їхній спільний знаменник – це втрата людяності.
І зараз уже не важливо, що то було – навіть якщо злочинець не прагнув нанести шкоду дітям, навіть якщо це хтось по п’яні загубив запал від гранати чи залишки саморобного новорічного салюту – він не просто перейшов «червоні лінії».
Він фактично перевів через них інших – людей, які задумувались про значний інформаційний ефект від таких злочинів, але не робили цього раніше – нести вибухівку у заклади, де перебувають діти.
Протести в США досягли свого піку і зараз будуть різко сходити нанівець. Якщо звичайно, до 20 січня – дня інавгурації наступного Президента не відбудеться чогось, що може сколихнути громадську думку.
Чому ж у країні, де століттями працює система стримувань і противаг, взагалі стали можливими протести? Відповіді тут дві. І вони – це два слова, що були найпопулярнішими в світі минулого року – «коронавірус» і «Трамп».
Коронавірус як різка зміна ситуації (і економічної, і соціальної, і медичної) уже призводив до протестів у США. У тому числі і кривавих. Це – Black Lives Matter у першій половині 2020. І хоча тодішній «кадровий» кістяк протестів був протилежним сьогоднішнім, однак саме ті акції перейшли «червоні лінії». Психологічно простіше виходити на вулиці, захоплювати адміністративні будівлі чи чинити спротив владі тоді, коли це уже відбувалось до тебе. Тому і головне гасло всіх революцій має бути як у піонерів «будь готовий». Будь готовий до того, що твої методи будуть застосовувати опоненти.
І Трамп. Він дійсно був непересічної особистістю і фактично весь свій президентський термін мейнстрімив – створював новини – своєю харизмою та нонкомформізмом. Але його непередбачуваність і не здатність грати за правилами і призвели до того, що протести початку року розгорілись з величезною силою. Він був перший президентом, який не намагався шукати компромісів. Він чітко зайняв одну зі сторін у конфлікті навколо насилля поліції щодо афроамериканців. Що по суті загострило і самі протести. І в подальшому – він же всіма силами намагався утриматись на посаді президента, – у тому числі й через тиск на судову систему чи – нещодавній скандал – на губернатора Джорджії з метою пошуку додаткових голосів.
Безперечно тригером невдоволення стала й інша різка зміна. Це – поштові голосування, які різко змінили ситуацію навколо результатів виборів. Погодьтесь, коли ваш кандидат спочатку виграє, а потім – після підрахунку голосів, що надійшли поштою, – різко втрачає свою підтримку, – це створює родюче поле для теорій про «вкиди голосів» та фальсифікацій. Тому можна зрозуміти виборців Трампа – у яких сформувалось відчуття, що в них «несправедливо» вирвали перемогу. У цьому, до речі, і відмінність від ситуації 2000 року. Тоді завдяки системі підрахунку виграв Буш. Але кількість отриманих ним голосів виборців на півмільйона була меншою за кількість голосів переможеного Гора. Та тоді Гор визнав поразку і ситуація заспокоїлась. Бо державні інтереси мають бути вище особистих амбіцій. Зараз такої ситуації немає – Трамп отримав на 7 мільйонів менше голосів. І протест – це виключно бажання Трампа утримувати себе в центрі уваги ЗМІ.
Тут ще мало бути декілька слів про російський інформаційний вплив. Але я не буду завищувати його здатність. У США вистачає і своїх причин для протестів. Так само як і ворогів – крім Росії.
Звичайно, система традицій, стримувань та противаг у США справиться з таким явищем як популізм Трампа. Хоча це має бути уроком для тих, хто молиться на популізм (чи месіанство в українському випадку) як явище – наскільки він є небезпечним для країни і для політичної системи. Навіть достатньо міцної. Що вже говорити про нас. Хоча, хто ж у нас вчиться на чужому досвіді – ми і на своєму ще не навчились вчитись. Граблі – це наша стратегія.
А і так – зараз буде рвати пукани в кремлівських підстилок щодо ситуації у США. Так – зміщення популіста складне, коли він керує країною 4 роки. А що буде коли популіст на чолі країни більше 20 років? Тим більше, що Путін не вічний. Хоча б біологічно, якщо на інше у РФ не здатні.
Та повернемось до США. Будь-який протест породжують кризу довіри до влади. Навіть програвши сьогодні Трамп своїми діями і заявами знижує ефективність усієї системи. Бо, щонайменше у частини громадян – тих, які повірили йому і прийшли на протест – уже не буде 100% довіри до своєї влади. А немає довіри – немає і бажання підтримувати не лише нововведення, але й норми, які регулюють суспільне життя. Тому завдання посттрампівської Америки – відновлювати довіру до владу. У цьому і біда популістів – в тому, що у них їхні сьогочасні інтереси стоять вище за стратегічні інтереси держави.
Богдан Петренко
Черговий «злив» прослушки говорить нам про те, що режим Лукашенка міг бути причетним до вбивства Павла Шеремета.
Чи дійсно міг Білоруський президент бути причетним до цього вбивства? Так, міг. Лукашенка уже двадцять років звинувачують у вбивстві колеги Шеремета – Дмитра Завадського. До речі, його викрали (а пізніше і вбили) саме перед зустріччю з Шереметом.
А розмови про існування “ескадронів смерті” в Білорусі почались ще наприкінці 90-х, коли один за одним зникли Захаренко, Гончар і Красовський – головні на той час опоненти Лукашенка. В його ж режимі за дивних обставин вмирають і інші політики – зокрема, Геннадій Карпенко.
Чому не пішли відразу білоруським слідом у слідстві про Шеремета? А хто сказав, що не йшли. На початку це була одна із версій убивства. Подивіться старі матеріали. Питання у тому, що тодішні відносини України і Білорусі були значно кращими, і ймовірно вирішили не псувати стосунки. Тобто, політично пригальмували розслідування цього напрямку. Тим більше – йдеться про країну, на території якої працювала Тристороння контактна група.
Чи є записи, які оприлюднені, прямим доказом про участь Лукашенка чи його “ескадронів смерті” у вбивстві Павла Шеремета. Ні, таким доказом вони не можуть бути. І це навіть без логічного в таких випадку сумніву – а чи є ці записи справжніми, а точніше – чи можна довести їхню справжність у суді. Записи лише опосередковано говорять про те, що спецслужби Білорусі обговорювали можливість фізичного знищення. За 4 роки до вбивства. І поки що варто з’ясувати їх справжність, а потім – відновити розслідування і пошук інших доказів «білоруського сліду».
Для чого записи з’явились саме зараз? Вони точно не призведуть до того, що завтра знімуть звинувачення з Антоненка та інших, яких обвинувачують у вбивстві Шеремета. По-перше, є юридична складова, яка поки що сумнівна. А по-друге, є політичний чинник. Тобто, визнання власної вини. На це навряд чи швидко підуть у поліції, бо це відіб’ється на іміджі тих, хто був на презентації розслідування. А ось сама по собі поява таких записів може призвести до загострення протистоянь між владою та патріотичною опозицією в Україні.
Та навряд чи головна мета появи цих записів – це лише українська політика. Не виключено, що таким чином міжнародні політичні актори намагають грати опозиційними настроями в Білорусі. Стимулювати протести після новорічних свят. А враховуючи, що захід надто інертно реагує на білоруське питання, єдиний, хто міг би бути зацікавленим у продовженні білоруських протестів – це Кремль. Кремль, який розуміє, що Лукашенко знову почне віддалятись і «забивати» на домовленості Росією, коли протести закінчаться. І Кремль, якому потрібні тривалі, але неуспішні акції в Білорусі, щоб нав’язувати власному народу зневіру в протестному русі.
Богдан Петренко