Четвер 19 Вересень 2019, 13:50

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Вчителі стають жертвами цькування частіше за дітей

04.03.2019

Газета по-українськи, 4 березня 2019 року

Суд у Хмельницькій області вперше в Україні притягнув до відповідальності неповнолітнього за цькування вчителя. Старшокласник заплатив 850 грн штрафу за системні образи та знущання.
Нам розповідають, що цькування – це переважно проблема в дитячих колективах. Насправді, це не так. Булінг присутній майже в усіх людських групах, у тому числі дорослих. Просто в дорослому житті він переходить в інші форми – завуальовано психологічні.
Цькування педагогів учнями – одна з найнеприємніших речей. Її форми можуть бути різними: ігнорування зауважень, частковий або повний бойкот, демонстрація непотрібності предмета, свідоме порушення правил поведінки саме на його уроках, чутки, прізвиська, прямі образи та фізичне насилля. Це проблема не лише України. Як показує світова статистика, вчителі стають жертвами цькування навіть частіше за дітей. 70-80% педагогів підтверджують це, тоді коли серед дітей число жертв складає близько чверті. Чому це відбувається?
По-перше – це тотальне зростання нарцисизму. Якщо 30 років тому одиницею соціуму був колектив, то сьогодні це вже індивід. З однієї крайнощі ми перекинулись в іншу. Зрозуміло, діти намагаються виокремитись, довести свою значимість. Але підлітки ще сильно залежать від власного колективу. І якщо колектив упереджено ставиться до котрогось з вчителів (чи через його авторитарність, чи навпаки – нездатність чинити опір), – завжди знайдеться той, хто “вголос” висловить цей протест. Щоб підняти свій авторитет у колективі. І хоча виправдання психологічному насиллю немає, але в цьому випадку вчитель провокує таке ставлення до нього. Але і батьки не навчили дитину піднімати власну самооцінку конструктивними шляхами, не дали розкритись дитині.
По-друге – втрата авторитету вчителів. Інформаційна революція призвела до того, що вчителі перестали бути інтелектуальними авторитетами для учнів. Інтернет дає можливість отримати доступ до сучасних знань за лічені секунди. І як носії інформації, педагоги вже не відіграють цінності для учнів. Але вони б могли стати такими, якщо б показували як ці знання можна застосовувати на практиці. Інша причина втрати авторитету – батьки, які постійно невдоволені вчителями. Бо якщо у дитини низький рівень знань, то для батьків завжди будуть винні вчителі. Причому, вони не лише живуть з цим переконанням, а постійно його висловлюють. Часто при дітях. У результаті у школі вчителів ніхто вже не слухає, бо діти отримали установку від батьків – “вчитель не навчить”.
Замість того, щоб об’єднати зусилля, батьки і вчителі продовжують сприймати одне одного як опонентів. І в процесі “мочилова” формують і відповідні моделі у дітей. Моделі нетерпимості та неповаги до інших.

Богдан Петренко