Неділя 21 Квітень 2019, 17:29

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Як змусити Кремль звільнити наших моряків?

11.04.2019

Обозреватель, 11 квітня 2019 року

Російський правозахисний центр «Меморіал» заявив, що українські моряки – це військовополонені. Але чи почує їх Кремль? І чи почують їх росіяни?

Часто люди намагаються мотивувати своїх опонентів стимулами, які важливі для них, а не для тих, з ким вони розмовляють. Простіше кажучи, коли ви йдете на рибалку, то якби вам не подобались цукерки, риба на них не клюватиме.

Те ж відбувається і з Росією. Найбільша проблема у сприйнятті країни-агресора – це спроби правовим шляхом довести злочинність її дій. Ви здивуєтесь, але у Росії немає права. В Росії є лише воля Кремля. А під неї нахиляються і закони, і релігія, і люди.

Так ось, з точки зору «волі Кремля», моряки – це особи, які порушили кордон РФ. А не військовополонені, як це визначає Меморіал, Україна чи «якийсь там» Уповноважений верховного комісара ООН з прав людини. Бо тільки росіяни визнають наших моряків військовополоненими, це викличе ефект доміно. Тобто а) визнання того, що Росія насильно змінила кордони; б) офіційного визнання стану війни з Україною та окупації нашої території. А Москві цього не треба. В її ідеологемі все по-іншому – добровільне приєднання Криму, громадянська війна на Донбасі та порушення кордону україснкьми військовими моряками. Не дивно, що в їх дзеркальному світі Совфєд приймає заяву, де говориться що Україна своєю поведінкою може спровокувати конфлікт НАТО і Росії. Нічого собі ми добились міжнародної суб’єктності. Стимулюємо третю світову А як же «єдина вірна лінія» Москви, що Україна просто маріонетка в руках Заходу?

Щодо внутрішнього тиску на Кремль (тобто через громадські організації), то сподіватись на нього марно. Щонайменше до того часу, коли ним займатимуться організації, проти яких ведеться інформаційна війна Москви, і які не мають широкої підтримки серед росіян. Меморіал – на думку «російського права» – це агент іноземного впливу. Тому і його заяви сприймаються у Росії так само, як в Україні сприймаються заяви інформаційно демонізованого Медведчука.

Внутрішній вплив можливий лише тоді, коли Україна створить медійних персонажів із російських «іхтамнєтов», які перебувають у нашому полоні. Коли в інформаційному просторі Росії з’являться сльозливі історії про нелегку долю маму Васі з Тули, який пішов захищати «руський мір», а зараз гріє ліжко в «тюрмах СБУ».

А до того часу утримання наших моряків буде розглядатись Кремлем як козир, який завжди можна буде б злити (тобто відпустити) на підтримку потрібного Росії кандидата, рішення чи поступки у переговорах. Доки ми не отримаємо власну суб’єктність, доки ми не нав’язуватимемо Росії свій порядок денний, а гратимемо на полі і по правилам, встановлених нею, – доти доля наших моряків залежатиме не від нас, а від Москви.

 Богдан Петренко