Середа 03 Червень 2020, 20:00

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

За крок від капітуляції? Чому проблема не у Нацплатформі з примирення, а у мінських зустрічах

13.03.2020

UNIAN, 12 березня 2020 року

Якщо говорити про Національну платформу з примирення, то проблема є. І не думаю, що хтось буде заперечувати про упереджене ставлення жителів ОРДЛО до вільної частини України. І не менш важливе – упереджене ставлення до них тут.

Декому простіше уявити їх усіх ворогами, ніж зрозуміти, наскільки там можуть бути різні позиції. І наскільки частина антиукраїнських позицій сформована виключно інформаційними міфами.
Я за діалог між громадянами. Для мене гасло “Луганськ/Донецьк – це Україна” – не про адміністративні межі області, а про людей. Але я не бачу механізмів як реалізувати цей діалог на офіційному рівні, як це хоче зробити Сівоха. І не почув про такі механізми від тих, хто представляв платформу.
Більше того, я навіть теоретично не можу собі уявити, щоб вчителька з Новоазовська чи шахтар з Брянки вільно брали участь у цій платформі і висловлювали свою думку. Не тому, що їм нічого висловити. А тому що вони живуть в іншому світі. В умовах військової диктатури. Де виживання важливіше, ніж якась там дискусія. Де участь у всіляких офіційних заходах в Україні відслідковується. І без прямого дозволу російських окупаційних адміністрацій жодна людина, яка постійно проживає в ОРДЛО не візьме участі у цій платформі. Чи як у випадку з отруйними грибами – хіба що один раз.
Тому поки що вся ця Нацплатформа – це теорія.
А ось що не теорія, так це те, що і представлення Нацплатформи Сівохи, і конфлікт під час представлення відволікають увагу українців від іншого – важливішого питання:
“Де офіційна позиція українського державної влади по консультаційній раді?”
Нагадаю, що і Раша- і сепарЗМІ уже заявили, що тристороння контактна група домовилась створити консультаційну раду – для проведення прямих перемовин між Україною і ОРДЛО. А це вже не просто платформа з примирення. Це платформа зі здачі національних інтересів України. Це – прямий шлях до визнання Україною, того, що війна на Донбасі – це громадянської війни. До того, що всю відповідальність було покладено виключно на нас. І відповідно – змінити статусу для Російської Федерації – з агресора в посередника.
Ось це реальна проблема, а не та профанація, яка називається Національна платформа примирення

Богдан Петренко