Середа 16 Січень 2019, 06:08

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Закон про булінг – не панацея, але перемога

19.12.2018

Обозреватель, 19 грудня 2018 року

Верховна Рада прийняла законопроект про протидію булінгу в цілому. Якби я був ідеалістом то написав би, що ми отримали подарунок від Святого Миколая і відтепер українські діти можуть спокійно ходити в школу.

Та не все так просто. Запровадження адміністративної відповідальності за булінг межує з складним механізмом притягнення до цієї відповідальності. По-перше, складно довести вину людини у цілій низці форми булінгу. Зокрема, під час бойкоту чи то невербального цькування (мова тіла, наприклад, косі погляди). По-друге, складність самого визначення булінгу (треба довести і факт насилля з боку булера і нанесену шкоду психічному чи фізичному здоров’ю жертви, і найголовніше – зв’язок між цими проявами).

Але, це якщо мислити категоріями, що головне покликання цього закону – карати злочинців. Ні. Булери не злочинці – це раз, у більшості своїй це навіть не хулігани у класичному розумінні. Це – звичайні діти, які можуть мати більше проблем, ніж їхні жертви. І два – мета закону не карати, а запобігти цькуванню. І якщо в результаті прийняття цього закону 20% кривдників (а саме стільки вважають, що цькування – це жарт) перестануть, під загрозою санкцій, «жартувати», то закон буде суперефективним.

Замовчування булінгу з боку адміністрації шкіл також буде караним правопорушенням. З визнанням того, що цькування існує в школах, завжди були проблеми. Адміністрації шкіл не хочуть виносити «сміття з хати». Та коли проблему не визнають, приховують, то вона не буде і вирішуватись. Відтепер ситуація може змінитись. Питання у тому, що поки що ні батьки, ні адміністрації шкіл, ні діти чітко не розуміють, що таке булінг. Тому можна бути впевненим, що найближчим часом звітність Нацполіції переповниться повідомленнями від шкільних директорів про цькування. Переповниться наскільки, що правоохоронці не встигатимуть на них реагувати. Для прикладу, лише за 2017 рік до шкільних психологів надійшло 109 тис. звернень щодо булінгу. Тобто, на цькування жалівся кожен 30-тий учень. Та існує питання чи все то було булінгом – бо в нас останнім часом спостерігається тенденція поширити це визначення на всі випадки психічного чи фізичного насилля. Тому нам треба бути готовим до того, що перший час ми спостерігатимемо завищені показники.

Але повернемось до закону. У ньому міститься обов’язок і вчителів, і школярів повідомляти шкільне керівництво про випадки булінгу. Щоправда, штрафних санкцій за замовчування вони не отримають. Взагалі замовчування булінгу – одна з найскладніших проблем. У Канаді взагалі існує відповідальність до свідків за замовчування цькування. Але у нас все ще сильний так званий «напівкримінальний кодекс честі» за яким доносити на ближнього «нєпопацанскі». Тому й долати цей психологічний бар’єр буде дуже складно.

Закон прийнятий. І хоча він більші обов’язки покладає на навчальний заклад, батьки повинні розуміти, що майбутнє їх дітей – це, насамперед, їх відповідальність.

Богдан Петренко