Неділя 18 Листопад 2017, 12:16

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Замурувати «Сбербанк»: бездіяльність влади та концтабори для росіян

13.03.2017

Богдан Петренко, 112.ua, 13 березня 2017 року

Замуровування «Сбербанка» – це вже не просто перехід до політики протистояння «бізнесу на крові» всередині держави.

Ще до війни один з російських банків обслуговував зарплатний проект у Верховній Раді. Це відверто дратувало – все ж фінансовий контроль державного органу. Але на запит у НБУ, наш Нацбанк дав шикарну відповідь. Виявляється, що це був ніякий не російський банк, не його філіал, а окрема банківська установа на території України. І взагалі, виходячи з відповіді НБУ, – жодного філіалу російського банку в Україні не працює.

Це було до війни. Сьогодні – можна не сумніватись, що всілякі там «Сбербанки», «Альфа-банки», «Провідні», МТС і т.д. формально змінили власника, і стали представниками «європейського капіталу».

До чого це все. До того, що юридично складно довести те, що ці компанії російські. Як і те, що Янукович безпосередньо давав наказ про розстріл Майдану. Складно, особливо коли у влади немає бажання це доводити.

Давайте називати речі своїми іменами. У нас до цього часу немає формалізованого ворога. Те, що Росія – агресор однозначно зрозуміло населенню, так само – хто є власником «Сбербанку», а ось юридично – щось не дуже. І з цієї точки зору – виходячи з конфлікту логіки та формалізму, те, що зробив «Азов» зі Сбербанком – виправдано. Якщо держава не дає сигналів, їх будуть давати громадяни.

Але, крім конфлікту логіки та формалізму існує ще одне питання. Як це буде сприйнято нашими союзниками у Європі? Особливо, коли у них питання продовження санкцій щодо Росії все більше і більше стає дискусійним. А тут – в країні, заради якої вони себе обмежують, серед білого дня замуровують банківську установу. Це раз. А правоохоронні органи не здійснюють заходів для усунення цього правопорушення. Це два.

Теорія розбитих вікон вказує, що чим раніше буде змінене розбите скло, тим менше руйнувань зазнає будівля. Якщо силові структури влади не діють зараз (і Сбербанк, і блокада ОРДЛО), то далі – це буде ще складніше. Держава не лише втрачає монопольне право на насилля. Вона розпорошує його серед численних озброєнних структур. Проблема вже не стосується особистостей при владі. Проблема – у втраті довіри до держави взагалі.

Прихильники війни часто маніпулюють фактами, проводячи паралелі між сьогоднішніми подіями та подіями 70-ти річної давності. Але і сучасна війна – це не Друга Світова. І якщо далі проводити паралелі, то хочу нагадати приклад найдемократичнішої країни. 110 тис громадян США японського походження протягом війни були інтерновані до спецпоселень – «військових центрів переміщення». Або простіше – концтаборів. Сподіваюсь, що до цього – до переслідувань громадян України російського походження – у нашій країні не дійде.