Вівторок 18 Липень 2018, 02:09

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Жити в цифрі: як не перезахистити дитину

06.07.2018

Богдан Петренко, Обозреватель, 6 липня 2018 року

Комітет Міністрів Ради Європи цього тижня прийняв рекомендації про те, як захистити дитину у цифровому середовищі. Передбачувано, що її складовою стала не безпека дитини. А не передбачувано – вільний доступ до інтернет-середовища.

Це дивно для батьків. Бо навряд чи сьогодні можна знайти дитину, яка жодного разу не була в Інтернеті. Але дитина, для нормальної соціальної адаптації в її середовищі, має бувати в мережі приблизно стільки ж як і її однокласники. Це не означає безконтрольність, але це не може бути дозованим 20-ти хвилинним доступом до Інстаграм під повним контролем батьків. Хочете, щоб дитина не змогла адаптуватись у шкільне середовище і стала жертвою шкільного булінгу – будь-ласка, обмежуйте скільки завгодно.

Та сучасні батьки поки що до цього не визріли. Ну як, до безпеки ми визріваємо, а ось до вільного доступу – ні. Зміна поколінь припала на інформаційну революцію та прискорення життя. Сьогоднішнім батькам складно усвідомити, що більшість з їхнього власного досвіду, набутого за двадцять-сорок років, дитині не потрібні. Можна скільки завгодно розповідати як перемотувати касету на ручці чи як довго підключався домашній Інтернет п’ятнадцять років тому, але це дітям не потрібно. У них інша реальність. І це треба усвідомити. І у їхній реальності, не пустити в Інтернет на декілька днів, це все-рівно, що у вашому віці не випускати гуляти на вулицю тижнями.

Коли дитина випадає із її соціальної реальності, не важливо з якої – реальної чи цифрової, – вона перетворюється на ізгоя у її ж середовищі. З одного боку, вона не “доганяє” порядок денний дитячого середовища. З іншого, – іншим дітям перестає бути цікаво з нею. Це – передумова для перетворення дитини у жертву шкільного цькування.

Зараз у мене полетять камені. Проблема у тому, що деякі батьки, не усвідомлюючи роль та розвиток інформаційних технологій, вважають, що чим менше дитина проведе у соцмережах, тим більше вона буде адекватною. Так, вона буде адекватною, але для середовища, в якому зростали батьки. Для реальності 80-90-х, а не кінця другого десятиліття XXI століття.

Інша проблема. Дитина пожалілась на кібербулінг. Ваша перша реакція? В голові спрацьовує традиційне кліше “в разі небезпеки висмикнути шнур…”. Тобто, відключити чи забрати гаджет. Так ось, для дитини відсутність доступу до мережі може бути гіршим злом, ніж саме цькування в інтернеті. Подумайте над цим і над тим, чи розповість ваша дитина наступного разу про проблему, якщо буде знати, що ви заберете телефон чи планшет.

І на останок. Коли вам не дозволяли гуляти на вулиці, що ви робили? Тільки чесно? Тікали ж. Так буде діяти і дитина, коли ви заберете у неї гаджет чи будете контролювати паролі на її соцмережі. Вона намагатиметься “втекти” у соцмережі, так щоб ви цього не помітили. Через чужі гаджети та використовуючи інші акаунти. Тому визначтесь, що для вас важливіше: відчуття власного спокою (дитина нібито не має доступу до інтернет, тому нічого не трапиться) чи реальна безпека дитини (через діалог з нею, а не тотальний контроль).

І це ми поговорили лише про доступ до інтернет. Про безпеку дітей в мережі говорити треба значно більше.