Неділя 25 Серпень 2019, 18:56

Український Інститут
Дослідження Екстремізму

Зниження терактів в Україні: перемога чи зміна стратегії агресора?

31.01.2019

Обозреватель, 31 січня 2019 року

За даними Генпрокуратури, в 2018 році на території України зафіксовано 950 злочинів за статтею «теракт». Це – на 32% менше, ніж було у 2017 році.

Ця тенденція – зниження числа терористичних актів – спостерігається уже два роки. Бо якщо порівняти з 2016 р (1865), то падіння – майже удвічі (на 49%). Схожу картину нам пропонують і міжнародні дослідники терористичних атак – зокрема за даними Світового рейтингу тероризму, Україна піднялись з 11 до 21 позиції за рівень загрози терактів за ці ж два роки.

Чи варто вже святкувати перемогу? Є декілька тенденцій. І те, що СБУ навчилась протистояти терактам – це лише одна з них.

Перше. Як це недивно, але у світі також фіксується і зниження числа терористичних атак, і зниження кількості жертв від них. Але відчуття безпеки від того не зростає. Бо воно залежить не від статистики, і навіть не від реального розкриття та попередження цих злочинів. Відчуття безпеки залежить від: а) довіри до органів безпеки; б) відчуття зони безпеки. Перший пункт – це переважно проблема України. А ось відчуття зони безпеки – це європейська проблема. Зростання міграційних процесів, збільшення кількості «чужинців» (насправді – мігрантів) на звичному ареалі проживання, стимулює параноїдальні установи. До речі, в Україні це також проявляється, особливо у великих містах, що притягують до себе мігрантів. Тому відчуття небезпеки зростатиме не лише від кількості реальних злочинів, а й від довіри та міграції.

Друге. Більшість терористичних атак відбуваються на території Донецької та Луганської областей. Зокрема за останній рік число таких атак – 921 або 97% від усіх зафіксованих. Фактично це означає, що це – обстріли, які здійснюються з неконтрольованих територій. Можна спрогнозувати, що в цьому році число атак також знизиться. Не тому, що суттєво зменшиться число обстрілів на Донбасі. А через зміну статусу операції – з антитерористичної у військову. Просто обстріли перестануть називати терористичними атаками, а кваліфікуватимуть по іншому.

Третє. В регіональному вимірі найпроблемнішими були Дніпро (9 випадків), Київ (7), Одеса (4), Львів (3), Херсон і Закарпаття (2). По одному – в Криму та Запоріжжі. Таким чином, – атаки відбувались не лише на територіях, які Кремль претендував окупувати під гаслами «руської весни». Традиційно – під загрозами символічні зони.

Четверте. Виборчий період, що розпочався в Україні, – це виклик головному замовнику терактів – агресору. Але, зважаючи на те, що він змінив стратегію, і став позиціонуватись на гаслах «миру», то можна спрогнозувати, що замовлень на атаки не буде. Щонайменше, – до того часу, коли Кремль усвідомить, що його політичні сили пролітають повз наступну коаліцію в парламенті. Тоді його гра у мир закінчиться.

Але це не означає, що до кінця цього року в нас усе буде спокійно. Бо в нас вистачає і своїх – внутрішніх замовників. Тим більше, що за останні 5 років частина політичних сил в Україні забула, як це проводити акції без застосовування агресії. І звичайно, Кремль, який цього року «воюватиме» в Україні уже не під гаслами «руської весни». Його мета – насадити інші загрози. Змінити порядок денний. Тому і джерела небезпеки можуть перенестись з областей, де потенційно можлива підтримка проросійських гасел, на Центр та, ще більшою мірою, – Захід України. Для того, щоб дезорієнтувати громадян у реальних загрозах та поглибити їх відчуття небезпеки (читай – недовіри до влади), яке й так – набагато вище, ніж реальні загрози для населення.